Тестові завдання поточного контролю з навчальної дисципліни „Земельне право України”

Контрольна робота

№ K-21769

Тестові завдання поточного контролю з навчальної дисципліни „Земельне право України”

1. Чинний Земельний кодекс України був прийнятий:
а. 13 березня 1992 р.
б. 25 жовтня 2001 р.
в. 1 січня 2002 р.

2. Земля в Україні може знаходитись у:
а. приватній, колективній та державній власності;
б. особистій, колективній та державній власності;
в. приватній, колективній, комунальній та державній власності;
г. приватній, комунальній та державній власності

3. Суб’єктами права приватної власності на землі сільськогосподарського призначення можуть бути:
а. фізичні та юридичні особи;
б. виключно громадяни України;
в. громадяни та юридичні особи, засновані громадянами України або юридичними особами України;
г. громадяни, іноземні громадяни та особи без громадянства

4. Орендна плата за використання землі може встановлюватися у таких формах:
а. грошовій та натуральній;
б. тільки в грошовій;
в. в грошовій, натуральній та відробітковій

5. Документом, що посвідчує право приватної власності на земельну ділянку є:
а. державний акт на право приватної власності на землю;
б. цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладена в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
в. свідоцтво про право на спадщину;
г. державний патент на здійснення повноважень власника земельної ділянки;
ґ. рішення місцевої ради або спеціально уповноважених органів державної виконавчої влади

6. В постійне користування землі сільськогосподарського призначення надаються:
а. фізичним або юридичним особам незалежно від форм власності;
б. тільки юридичним особам;
в. тільки підприємствам, установам і організаціям, які знаходяться у державній або комунальній власності, а також громадським організаціям інвалідів України, їх підприємствам (об’єднанням), установам та організаціям;
г. підприємствам, установам і організаціям, які знаходяться у державній або комунальній власності, громадським організаціям інвалідів України, їх підприємствам (об’єднанням), установам та організаціям, а також релігійним організаціям України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

7. Власник земельної ділянки має право:
а. здійснювати на ній будь-яку діяльність на свій розсуд;
б. здійснювати на ній будь-яку діяльність з урахуванням цільового призначення земельної ділянки;
в. здійснювати тільки ту діяльність, яка дозволена органом, що надав земельну ділянку у власність.

8. Об’єктом плати за землю є:
а. земельна ділянка;
б. земельна ділянка чи земельна частка (пай);
в. земельна частка (пай)

9. Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які можуть знаходитись у приватній власності громадян або юридичних осіб, складає:
а. 100 га;
б. не обмежена;
в. розмір земельної частки (паю)

10. Громадяни мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в такому розмірі:
а. не більше 0,06 га;
б. не більше 0,12 га;
в. не більше 2,0 га;
г. в розмірі земельної частки (паю);
д. не більше 0,10 га

11. Права на земельну ділянку виникають з моменту:
а. одержання документа, який посвідчує право на земельну ділянку та його державної реєстрації;
б. державної реєстрації цих прав;
б. встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
в. укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки (міни, дарування, спадкування та інших цивільно-правових угод);
г. встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), одержання документа, який посвідчує право на земельну ділянку та його державної реєстрації.

12. Право власності на земельну ділянку розповсюджується в її межах:
а. виключно на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться;
б. на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться та простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд;
в. на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

13. Іноземні громадяни та без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки:
а. тільки сільськогосподарського призначення;
б. незалежно від цільового призначення;
в. несільськогосподарського призначення;
г. несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, які належать їм на праві приватної власності;
д. взагалі не можуть набувати у власність земельні ділянки в Україні.

14. Заставодержателями земельної ділянки можуть бути:
а. тільки банки;
б. фізичні або юридичні особи, які мають відповідні ліцензії;
в. банки та інші кредитні установи;
г. фізичні або юридичні особи, які мають відповідні ліцензії, а також банки та інші кредитні установи, які відповідають вимог, встановленим законами України

15. Право земельного сервітуту – це:
а. право власника землі або землекористувача на обмежене платне чи безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками);
б. обов’язок власника землі або землекористувача використовувати свою земельну ділянку у відповідності з її цільовим призначенням, при якому власникам або землекористувачам суміжних земельних ділянок завдається найменше незручностей;
в. обмеження прав власника землі або землекористувача, пов’язані з встановленням спеціальних охоронних зон
16. Громадяни мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель або комунальної власності для ведення фермерського господарства в такому розмірі:
а. не більше 0,06 га;
б. не більше 0,12 га;
в. не більше 2,0 га;
г. в розмірі земельної частки (паю);
д. не більше 0,10 га

17. Громадяни мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва в такому розмірі:
а. не більше 0,06 га;
б. не більше 0,12 га;
в. не більше 2,0 га;
г. в розмірі земельної частки (паю);
д. не більше 0,10 га

18. Чи можуть приватні несільськогосподарські підприємства, установи та організації набувати у власність або оренду землі сільськогосподарського призначення:
а. так, можуть;
б. ні, не можуть;
в. можуть, але тільки для ведення підсобного господарства;

19. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть мати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на умовах:
а. права постійного користування;
б. права постійного успадкованого користування;
в. оренди;
г. права власності

20. Приватизація земельної ділянки громадянином – членом садівницького товариства здійснюється:
а. без згоди на те інших членів цього товариства;
б. за умов згоди членів цього товариства;
в. за умов згоди правління товариства

21. Землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед:
а. для потреб садівництва, сінокосіння та випасання худоби;
б. для сільськогосподарського використання;
в. для будь-яких потреб, пов’язаних з веденням сільського господарства

22. Консервація сільськогосподарських угідь здійснюється шляхом:
а. зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту;
б. обмеження до мінімуму товарного сільськогосподарського виробництва на таких землях;
в. повного припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення

23. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути:
а. виключно громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва;
б. громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва, а також юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва;
в. громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва, а також юридичні особи, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва

24. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства підлягають обов’язковому відчуженню:
а. протягом 6 місяців;
б. протягом місяця;
в. протягом року;
г. протягом трьох років

25. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними юридичними особами підлягають обов’язковому відчуженню:
а. протягом 6 місяців;
б. протягом місяця;
в. протягом року;
г. протягом трьох років

26. Оренда земельної ділянки може бути:
а. короткостроковою – не більше 5 років та довгостроковою – не більше 50 років;
б. короткостроковою – не більше 3 років та довгостроковою – не більше 25 років;
в. короткостроковою – не більше 7 років та довгостроковою – не більше 45 років

27. Громадяни можуть звертатись до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу їм у власність або надання у користування земельної ділянки на підставі набувальної давності за умов добросовісного, відкритого і безперервного користування нею протягом:
а. 5 років;
б. 10 років;
в. 15 років;
г. 20 років;
д. 25 років.

28. Особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року, земельні ділянки:
а. не повертаються;
б. повертаються на платній основі;
в. повертаються за рішенням суду.

29. Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного фонду власником земельної ділянки:
а. так;
б. ні, в оренду може передаватися тільки земельна ділянка, а не право на неї;
в. так, але тільки за рішенням суду.

30. Підвищення родючості ґрунтів та збереження інших корисних властивостей землі є:
а. правом власника земельної ділянки;
б. обов’язком власника земельної ділянки;
в. обов’язком власника земельної ділянки, якщо про це зазначено у договорі, на підставі якого він придбав зазначену земельну ділянку.

31. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови це:
а. оренда;
б. емфітевзис;
в. суперфіцій;
г. узуфрукт;
ґ. концесія.

32. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб та право користування чужою земельною ділянкою для забудови можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування:
а. ні, не можуть;
б. так, у всіх випадках;
в. так, крім випадків, коли землі знаходяться у державній або комунальній власності.

33. Охоронні зони створюються навколо:
а. особливо цінних природних об’єктів;
б. об’єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання;
в. об’єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин;
г. військових об’єктів Збройних Сил України.

34. Межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються:
а. державним актом України;
б. свідоцтвом про державну реєстрацію меж адміністративно-територіальних утворень;
в. рішенням місцевої ради;
г. рішенням Верховної Ради України або Кабінету міністрів України.

35. Природно-сільськогосподарське районування земель – це:
а. поділ території з урахуванням природних умов та агробіологічних вимог сільськогосподарських культур;
б. визначення якості земель сільськогосподарського призначення;
в. комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених сільськогосподарських земель.

36. Мета землеустрою полягає в:
а. встановленні вимог щодо допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах окремих зон відповідно до місцевих правил забудови;
б. забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів;
в. забезпеченні збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

37. Моніторинг земель – це:
а. забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України;
б. сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил;
в. система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.

38. Державний земельний кадастр включає:
а. грошову оцінку та державну реєстрацію земельних ділянок;
б. кадастрове зонування та кадастрові зйомки;
в. бонітування ґрунтів, економічну та грошову оцінку земель;
г. кадастрове зонування, кадастрові зйомки, бонітування ґрунтів, економічну та грошову оцінку земель, державну реєстрацію земельних ділянок, облік кількості та якості земель;
ґ. виключно державну реєстрацію земельних ділянок.

39. Бонітування ґрунтів – це:
а. оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві;
б. порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями;
в. комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок;
г. комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель.

40. Самовільно зайняті земельні ділянки:
а. не підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам;
б. не підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам, якщо з моменту самовільного зайняття пройшло більше 15 років;
в. підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам, без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними;
г. підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам, з відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Студенський каталог готових робіт © 2024 - Усі права застережено Адміністрація сайту не несе відповідальності за матеріали, які розміщені користувачами.