Шановний користувач!
Якщо Ви рахуєте, що дана робота неякісна, порушує авторські права
або ж є проблеми з її достовірністю
повідомте про це адміністратора

ТЕМА ВІЙНИ В РОМАНІСТИЦІ О.ГОНЧАРА ТА ФОРМУВАННЯ НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРИ ГУМАНІСТИЧНИХ ПЕРЕКОНАНЬ

Дипломна

№ K-25467

Актуальність. Формування покоління, на долю якого ляже складне завдання розбудови нової незалежної, демократичної України, потребує значного оновлення і змісту освіти, і розробки широкого спектру проблем, пов’язаних з удосконаленням світоглядних орієнтацій особистості, розвитком її активності, самостійності, свідомості. Головний зміст формування духовної культури юнацтва складають чинники гуманістичного світосприйняття, світорозуміння й світобачення, перетворені на повсякденну норму соціальної поведінки. Особливого значення це набуває, коли мова йде про виховання національної свідомості, патріотичних почуттів, любові до рідної землі, свого народу і водночас прагнення до терпимості, толерантності, поваги до традицій, устремлінь інших народів, усвідомлення необхідності за всяку ціну зберегти мир. У цьому плані неоціненну користь може принести вивчення літературних творів, у центрі яких постає багатоаспектна проблема трагедії людини у вирі війни.
Не лише митці-патріоти, а й історики наголошували на тому, що історію війни треба писати не як історію розвитку воєнних подій на фронтах, а, перш за все, як історію народу, що дасть змогу розкрити в повному обсязі і його перемоги, і його біди, у фундаментальне підґрунтя досліджень необхідно покласти суто діалектичний підхід: Велика Вітчизняна війна і народною трагедією, і в той же час всенародним подвигом [73,с.110]. І одним із перших цей крок у висвітленні проблеми “народ у війні” зробив О.Гончар, ставши наступником О.Довженка. Як справедливо зазначає В.Снєгірьова, “...воєнна проза – це трибуна патріота, чиї твори запалювали на подвиг, несучи пафос гніву й ненависті до ворога, оспівуючи героїзм і незламність народного духу. ...Ідеологія патріотизму, що спрацьовує в будь-якій національно-визвольній війні, не потребує оправдання”[72,с.33-37].
Проза середини ХХ століття – це фактично проза періоду сталінізму і його відгомону на початку відлиги, особливий період в історії України, який вимагав від митця соціальної активності і в той же час надзвичайної пильності, спрямованих на збереження та захист національної самобутності окремої людини й народу в цілому в умовах найжорстокішого в його історії геноциду, тоталітарного цинізму. Цілий ряд сучасних дослідників історії України подають новий погляд на долю українського народу у часи війни.
О.Гончар у романах “Людина і зброя” і “Тронка” визначають духовний потенціал людської особистості, яка усвідомлює свою історичну місію, відповідальність за долю рідної країни, народу і з честю виконує свій обов’язок перед людством. Ця тенденція є провідною у творчості письменника-романтика, вона потребує ґрунтовного вивчення на художньому рівні. Крім того, дослідження цього аспекту творчості митця дозволяє виділити провідні мотиви, образи, стильові домінанти творів, у яких особливо виявилась “філософія трагічного героїзму”.
Об’єктом дослідження у кваліфікаційній роботі є романи О.Гончара “Людина і зброя” та ”Тронка”, а також процес вивчення творчості митця в 11 класі середньої загальноосвітньої школи.
Предмет вивчення - художні засоби втілення ідеї антигуманної суті війни в романах О.Гончара “Людина і зброя”, ”Тронка” та їхній потенціал у процесі формування гуманістичних переконань у старших школярів.
Мета наукового дослідження – вивчення специфіки художнього осмислення трагедії війни у творах О.Гончара на всіх рівнях художнього тексту та формування в учнів гуманістичних переконань у процесі вивчення творчості митця.

Ціна

460

грн.

Студенський каталог готових робіт © 2024 - Усі права застережено Адміністрація сайту не несе відповідальності за матеріали, які розміщені користувачами.