Шановний користувач!
Якщо Ви рахуєте, що дана робота неякісна, порушує авторські права або ж є проблеми з її достовірністю повідомте про це адміністратора
Аналіз ритмічності і сезонності випуску продукції
Курсова
№ K-18861
Вступ 1. Коротка техніко – економічна характеристика підприємства 2. Методичні основи економічного аналізу ритмічності та сезонності випуску продукції 2.1 Джерела аналізу ритмічності та сезонності продукції 2.2 Аналіз і основні показники ритмічності продукції 2.3 Оцінка сезонності випуску продукції 3. Аналіз ритмічності і сезонності випуску на матеріалах ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №6. Висновки Список використаної літератури Додатки Основним напрямком покращення виробництва, а також його ритмічності і сезонності підприємства є зниження показника матеріалоємності продукції, оскільки питома вага даного показника взагалі у харчовій промисловості складає не менше 80 %. Для того, щоб знизити матеріалоємність продукції необхідно: - знизити вартість сировини, основних і допоміжних матеріалів, тари і пакувальних матеріалів. Для цього по-перше, підприємствам необ¬хідно поновлювати та розширювати власну сировинну зону; по-друге, підприємствам потрібно збільшити врожайність культур; по-третє, знизити втрати сировини при збиранні врожаю по всьому технологічному ланцюжку «оброблення - переро¬бка», по-четверте, використовувати більш нові технології, які знизять матері¬альні витрати, на що потрібно залучати як власні так і кошти інших осіб, підприємств; по-п’яте, потрібно застосовувати новітнє обладнання, оскільки у результаті використання зношеного обладнання для оброблення сировини експлуатаційні витрати збільшились у 1,5 – 2,0 рази, а пе¬ревитрати палива – на 15 %; - знизити транспортні витрати по доставці сировини, оскільки неухильно старіючий парк автотранспорту обумовив збіль¬шення транспортних витрат. Якщо ґрунтуватися на віковому складі парку автомашин, то автомашини у віці до 10 років складають лише 5 %, 95 % транспортного обладнання вже з аморти¬зувалося та його експлуатація потребує все зростаючих поточних витрат по утриманню та експлуатації. Збільшення транспортних витрат обумовлено та¬кож і постійним зростанням цін на паливо. Держава повинна підтримувати виробників, встановлюючи доступні для них тарифи на паливо; - необхідно використовувати більш якісну сировину як власну так і даваль¬ницьку сировину, оскільки якість постачаємої сировини на під¬приємствах у більшості визначає не тільки якість виробляємої продукції, але і, у більшій частині, економіку підприємства. Тверді правила ведення технологічного процесу визначають необхідність вибракування, що приводить, як до зменшення маси поставленої сировини, так і до росту ви¬трат праці і енерговитрат. Установлено функціональну залежність собіварто¬сті продукції від якості поставленого на переробку сировини, тому підприєм¬ства повинні стежити за якістю власної сировини та сировини, яку постачають; - необхідно знизити втрати сировини при транспортуванні, які визначаються відсутністю спеціалізованого автотранспорту. Потрібно використовувати лише спеціалізований автотранспорт, який володіє високою технологічністю і дозволяє мінімізувати втрати при транспортуванні і повисить рівень механі¬зації ПРТС робіт. Раніше постачальники сировини, здійсню¬вали, як правило, і його доставку на переробні підприємства, у складі парку транспортних засобів мали спеціалізований транспорт. Після знищення сиро¬винних зон парк транспортних засобів прийшов у занепад і в цей час майже не використовується. Сировину поста¬чають у транспортних засобах звичайного призначення, що приводить до її втрат і до погіршення її якості при транспортуванні Тому підприємства повинні застосовувати лише спеціалізовані транспортні засоби для перевезення сировини. - знизити енергоємність продукції, оскільки вона постійно збільшується в пе¬ршу чергу за рахунок підвищення цін на електроенергію та паливо, а також за рахунок деіндустріалізації виробництва. Так, на підприємст¬вах, де не відбувалося технічне переоснащення виробництва, енергоємність продукції збільшилась, і, навпаки, там де виведені машини і механізми замі¬нені ручною працею відбувалося зниження споживання електроенергії. К втратам можна відне¬сти також і втрати вторинних енергоресурсів, які взагалі в харчовій промис¬ловості складають біля 10 % усіх паливно-енергетичних ресурсів, тому ба¬жано ці втрати також зменшувати; - мати глибоку технологічну переробку відходів, оскільки у га¬лузі значну долю складають відходи від маси переробляємої сировини. На відміну від інших галузей промисловості відходи харчової промисловості уявляють собою «вторинну сировину» і в технологічному відношенні будь - яке харчове виробництво може бути безвідходним; - потрібно знизити втрати готової продукції. Для цього потрібно застосовувати більш сучасні технології та обладнання, оскільки застарілі технології дозволяють узяти з сировини при її переробці лише 25-50 % корисних речо¬вин, все інше залишається у відходах. Для того, щоб підвищити економічну ефективність виробництва по¬трібно знизити показники фондомісткості і трудомісткості. Найважливішим фактором підвищення ефективності виробництва, за¬безпечення високої його ефективності був і залишається науково-технічний прогрес. До останнього часу науково-технічний прогрес протікав по суті ево¬люційно. Перевага віддавалася вдосконалюванню діючих технологій, частко¬вої модернізації машин й устаткування. Такі міри давали певну, але незначну віддачу. Недостатні були стимули розробки й впровадження заходів щодо нової техніки. У сучасних умовах формування ринкових відносин потрібні рево¬люційні, якісні зміни, перехід до принципово нових технологій, до техніки наступних поколінь - корінне переозброєння всіх галузей народного госпо¬дарства на основі новітніх досягнень науки й техніки. В умовах ринкової економіки, її початкового етапу дуже важливі заходи науково-технічного характеру. Колективи підприємств, їхні керівники головну увагу приділяють матеріальному стимулюванню праці. Більша частина прибутку після сплати податків направляється у фонд спожи¬вання. Таке положення ненормально. Очевидно, у міру розвитку ринкових відносин підприємства почнуть приділяти належну увагу розвитку виробни¬цтва на перспективу й будуть направляти необхідні засоби на нову техніку, відновлення виробництва, на освоєння й випуск нової продукції. Потрібно забезпечити впровадження новітньої техніки й технології, широко застосовувати на виробництві прогресивні форми наукової організа¬ції праці, удосконалювати його нормування, домагатися росту культури ви¬робництва, зміцнення порядку й дисципліни, стабільності трудових колекти¬вів. Одним з важливих факторів інтенсифікації й підвищення ефективності виробництва є режим економії. Ресурсозбереження повинне перетворитися у вирішальне джерело задоволення зростаючих потреб у паливі, енергії, сиро¬вині й матеріалах. Потрібно оснастити господарство машинами, устаткуван¬ням, що забезпечує високу ефективність використання конструкційних й ін¬ших матеріалів, сировинних і паливно-енергетичних ресурсів, створення й застосування високоефективних безвідхідних технологічних процесів. Необхідно інтенсивніше використовувати створений виробничий поте¬нціал, домагатися ритмічності виробництва, максимального завантаження встаткування, істотно підвищувати змінність його роботи й на цій основі збі¬льшувати знімання продукції з кожної одиниці устаткування, з кожного ква¬дратного метра виробничої площі. Важливе місце в підвищенні ефективності виробництва займають орга¬нізаційно-економічні фактори, включаючи керування. Особливо зростає їхня роль із ростом масштабів суспільного виробництва й ускладненням госпо¬дарських зв'язків. Насамперед цей розвиток й удосконалювання раціональних форм організації виробництва - концентрації, спеціалізації, кооперування й комбінування. В умовах ринкової економіки значення підвищення економічної ефек¬тивності виробництва дуже велике. Найважливіші показники економічної ефективності виробництва - трудомісткість, матеріалоємність, фондомісткість продукції. Таким чином, найважливішими факторами й напрямками покращення стану виробничого потенціалу підприємства є: науково-технічний прогрес, режим економії, підвищення рівня використання основних виробничих фондів, удосконалювання структури економіки, оптимальна інвестиційна політика й ін.
Ціна
25
грн.
Ця робота була виставлена на продаж користувачем сайту, тому її достовірність, умови замовлення та способи оплати можна дізнатись у автора цієї роботи ...
Щоб переглянути інформацію про автора натисніть на посилання нижче і...
Зачекайте
секунд...
Ця робота була виставлена на продаж користувачем сайту, тому її достовірність, умови замовлення та способи оплати можна дізнатись у автора цієї роботи