Шановний користувач!
Якщо Ви рахуєте, що дана робота неякісна, порушує авторські права
або ж є проблеми з її достовірністю
повідомте про це адміністратора

Умисел як форма вини та його види

Курсова

№ K-25009

Зміст Вступ
Розділ 1. Поняття умислу
Розділ 2. Види умислу
2.1. Прямий умисел
2.2. Непрямий умисел.16 2.3. Інші види умислу
Розділ 3. Особливості умислу в злочинах з формальним складом
Розділ 4. Особливості непрямого умислу і злочинної самовпевненості
Висновки
Список використаної літератури та джерел
Висновок Вивчення умислу має для мене велике значення, наприклад, у питаннях кваліфікації злочину, тому що щоб установити навмисну форму вини необхідно виявити ознаки прямого або непрямого умислу (різновиду даної форми вини). Ряд злочинів відбувається тільки з прямим умислом, обов'язковою ознакою яких є мета злочину. У цьому випадку відсутність ознак прямого умислу не дозволяє притягти особу до кримінальної відповідальності. Готування і замах на злочин можливо при наявності прямого умислу. Таким чином, підводячи короткий підсумок вищевикладеному можна сказати що, умисел є найбільш розповсюдженим й у законі і на практиці формою вини. Розрізняють прямий і непрямий умисел між собою по змісту інтелектуального і вольового елементів (ознак). Прямий умисел має місце у випадку, якщо особа, що його вчинила, усвідомлювало суспільно небезпечний характер своїх дій (бездіяльності), передбачало можливість або неминучість настання суспільно небезпечних наслідків і бажало їхнього настання. Під непрямим умислом розуміється, що особа, що вчинила злочин, усвідомлювало суспільно небезпечний характер своїх дій (бездіяльності), передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків, не бажала, але свідомо допускала ці наслідки або відносилося до них байдуже. Інтелектуальний елемент умислу утворюють процеси, що протікають у сфері свідомості. У прямого і непрямого умислів він майже завжди збігається, його утворять усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії або бездіяльності і передбачення його суспільно небезпечного наслідку. Розходження складається тільки в тому, що при прямому умислі суб'єкт передбачає як неминучість настання шкідливих наслідків, так і можливість або імовірність їхнього настання; при непрямому умислі особа передбачає лише можливість або імовірність настання шкідливих наслідків. Викладене дозволяє виділити ознаки, що відрізняють непрямий умисел від прямого. Багато хто схильний бачити відмінність між ними тільки у вольовій ознаці — при прямому умислі особа бажає настання суспільне небезпечного наслідку як основного або проміжного результату (мети), а при непрямому — воля особи не спрямована на досягнення такого наслідку, вона його не бажає, але все ж свідомо допускає його настання. Ця перша розпізнавальна ознака є дуже істотною, але цим не можна обмежуватися. Друга розпізнавальна ознака полягає в характері передбачення наслідків. Якщо при прямому умислі особа передбачає наслідки як можливий або як неминучий результат свого суспільне небезпечного діяння, то при непрямому умислі вона передбачає тільки можливість (ймовірність) настання таких наслідків.

Ціна

100

грн.

Студенський каталог готових робіт © 2024 - Усі права застережено Адміністрація сайту не несе відповідальності за матеріали, які розміщені користувачами.