Шановний користувач!
Якщо Ви рахуєте, що дана робота неякісна, порушує авторські права
або ж є проблеми з її достовірністю
повідомте про це адміністратора

Необхідна оборона

Курсова

№ K-27175

ЗМІСТ

ВСТУП - 3

РОЗДІЛ І. Поняття та значення необхідної оборони - 5

РОЗДІЛ ІІ. Підстава необхідної оборони - 8
§ 2.1. Суспільно небезпечне посягання - 8
§ 2.2. Необхідність у негайному відверненні чи припиненні суспільно небезпечного посягання - 11

РОЗДІЛ ІІІ. Ознаки необхідної оборони - 14
§ 3.1. Мета необхідної оборони - 14
§ 3.2. Суб’єкт необхідної оборони - 15
§ 3.3. Об’єкт необхідної оборони - 16
§ 3.4. Об’єктивна сторона необхідної оборони - 17
§ 3.5. Суб’єктивна сторона необхідної оборони - 20

РОЗДІЛ ІV. Перевищення меж необхідної оборони - 24
§ 4.1. Поняття перевищення меж необхідної оборони - 24
§ 4.2. Наслідки перевищення меж необхідної оборони - 27

РОЗДІЛ V. Спеціальні види необхідної оборони - 30

ВИСНОВОК - 33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ (22 джерела) - 35

Викладення теми починається із законодавчого визначення необхідної оборони (ч.1 ст.36 КК), а потім показано соціальне, кримінально-правове, профілактичне та виховне значення інституту необхідної оборони за кримінальним правом України. При цьому аргументовано, що дії громадян, які пов’язані із спричиненням шкоди у стані необхідної оборони, визнаються суспільно корисними та правомірними і не тягнуть за собою кримінальної чи будь-якої іншої юридичної відповідальності.
Розглядаючи друге питання теми, виходимо з того, що існує єдина, але складна підстава необхідної оборони.
Складовими частинами такої підстави вважаються: 1) суспільно небезпечне посягання і 2) потреба в негайному відверненні чи припиненні цього посягання. Далі послідовно розкрито зміст цих складових частин, а також кримінально-правові наслідки спричинення шкоди при невідповідності її підставі необхідної оборони. Зосереджено увагу на самостійності права на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути посягання або звернутися по допомогу до інших осіб чи органів влади.
Аналізуючи суспільно небезпечне посягання як складову частину підстави необхідної оборони, показано, що маємо розуміти під таким посяганням, чому КК України не визнає його злочинним та яких висновків можна дійти. Дано оцінку висловленій у літературі думці про неможливість необхідної оборони проти суспільно небезпечних дій неосудних осіб, осіб, що діють у стані помилки, та неповнолітніх. Також показано, з якого часу суспільно небезпечне посягання викликає право громадянина на необхідну оборону, тобто визначено початковий та кінцевий моменти суспільно небезпечного посягання.
Досліджуючи другу складову частину підстави необхідної оборони – потребу негайного відвернення чи припинення посягання, показано, у яких випадках виникає така потреба, а також, що маємо розуміти під відверненням та припиненням посягання.
При викладенні третього питання спочатку названо та перераховано ознаки необхідної оборони. Ці ознаки визначають суб’єкта, мету, об’єкт, об’єктивну сторону необхідної оборони та психічне ставлення її суб’єкта до вчинюваних дій.
Описуючи ознаки суб’єкта необхідної оборони, розглянуто дві точки зору, що існують у науковій літературі з цього питання, а саме: чи має необхідна оборона загальних та спеціальних суб’єктів?
При аналізі мети необхідної оборони визначено її найближчу, проміжну та кінцеву цілі.
Третя ознака – це об’єкт, якому особа, що захищається, має право завдавати шкоди.
Важливим є аналіз четвертої ознаки – об’єктивної сторони дій особи, що захищається. Великі ускладнення виникають при визначенні меж необхідної оборони, і хоча такі межі прямо не встановлені в законі, але висновок про них можна зробити, аналізуючи ч.3 ст.36 КК України. Треба виходити з того, що заподіяння шкоди тому, хто посягає, повинно відповідати небезпечності посягання та обстановці захисту.
Відповідь на четверте питання почато з законодавчого визначення перевищення меж необхідної оборони (ч. 3 ст. 36 КК України), а також аналізу роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, дані з цього питання у вказаній вище постанові від 26.04.2002 р. Особливу увагу приділено характеристиці суб’єктивної сторони перевищення меж необхідної оборони. Додатково зупиняємось на нових положеннях, що містяться у ч.4 ст.36 КК України, про заподіяння шкоди внаслідок сильного душевного хвилювання. Також показано, що в науковій літературі деякі криміналісти поряд з ексцесом оборони виділяють і такі види оборони, як “передчасна” та “запізніла” оборона. Наведено основні аргументи прихильників тієї чи іншої позиції та висловлено своє ставлення до даної проблеми.
Наприкінці роботи зосереджено увагу на розгляді нових положень, які сформульовані в ч.5 ст.36 КК України, про те, що застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів злочином не є, незалежно від наслідків, якщо воно здійснене для захисту від нападу озброєної групи чи нападу групи осіб, відвернення протиправного насильницького проникнення у житло чи інше приміщення. Беручи до уваги, що це положення сформульоване у ст.36 КК України “Необхідна оборона”, виходимо з того, що на вказані вище дії розповсюджуються підстави та ознаки необхідної оборони, за винятком однієї – співрозмірності такої оборони. У зв’язку з цим при аналізі ч.5 ст.36 КК України показано, що є підставою застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів, а також які ознаки характеризують таке застосування.

Студенський каталог готових робіт © 2024 - Усі права застережено Адміністрація сайту не несе відповідальності за матеріали, які розміщені користувачами.