Шановний користувач!
Якщо Ви рахуєте, що дана робота неякісна, порушує авторські права
або ж є проблеми з її достовірністю
повідомте про це адміністратора

Представництво та його види за законодавством України

Курсова

№ K-12741

Тема 8. Представництво та його види за законодавством України.
План.
Вступ.
1. Поняття та значення представництва в цивільному праві.
2. Підстави виникнення представництва.
3. Законне представництво.
4. Добровільне представництво.
Висновки.
В першому питанні студент повинен дати визначення поняттю “представництва” за новим Цивільним кодексом України та звернути особливу увагу на значення інституту представництва в цивільному праві. Вказати, якщо через фізичну або юридичну неможливість учасники цивільних правовідносин не можуть самостійно набувати для себе цивільні права і виконувати обов’язки, то вони їх здійснюють через представника. Інститут представництва широко використовується на практиці. В цьому ж питанні рекомендується вказати на ті відносини, в яких інститут представництва не допускається. Слід назвати мету представництва.
При розгляді питання підстави представництва, необхідно дати цивільно-правову характеристику представництву на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи. Варто навести приклади кожного з підстав представництва.
В наступному питанні слід вказати в яких випадках має місце законне представництво і які особливості притаманні йому. Рекомендується охарактеризувати не тільки Цивільний кодекс України з цього питання, а й інші нормативні акти, зокрема Сімейний кодекс України.
В останньому питанні курсової роботи необхідно зупинитися на добровільному представництві. Варто розглянути таку особливість даного виду представництва як добровільність особи, яку представляють. В світі прийнятого нового Цивільного кодексу України, доцільно розглянути такий вид представництва як комерційне представництво, встановлене ст. 243 ЦК. Охарактеризувати договір, що укладається при даному виді представництва.

Нормативні акти і література:
1. Цивільний кодекс України // Голос України, № 45 – 46 від 12.03.2003 р.; № 47 – 48 від 13.03.2003 р.
2. Роз’яснення Вищого Арбітражного суду україни “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” від 12 березня 1999 року № 02-5/111.
3. Ковтун Л. Представництво в цивільному процесі: окремі питання // Право України. – 2004. - №1. – С. 139-143.
4. Крупко П. Договір доручення як форма надання повноважень при добровільному представництві // Право України. – 2002. - №8. – С. 104-109.
5. Крупко П. Наслідки неналежного здійснення добровільного представництва // Право України. - №10. – 2002 – С. 108-115.
6. Майданик Р. Представницька діяльність довірчих товариств (цивільно-правова характеристика) // Право України. – 2002. - №4. – С. 36-40.
7. Михеева Л.Ю. Опека и попечительство: Правовое регулирование: Учебно-практическое пособие. – Москва: Палеотип, 2002 г. – 248 с.
8. Селіванов А. Представник і представництво у конституційному та загальному судочинстві // Право України. – 2004. - №3. – С. 3-8.
9. Сіленіна К. Користь та шкода генерального доручення // Право України. – 2001. - №3. – С. 103-104.
10. Тихомиров М.Ю. Доверенности (Образцы правовых документов). – Москва, 2000. – 29 с.

Студенський каталог готових робіт © 2024 - Усі права застережено Адміністрація сайту не несе відповідальності за матеріали, які розміщені користувачами.