Актуальні проблеми цивільного права – тести (МАУП)

Контрольна робота

№ K-28003

Тестові завдання до теми 9
1. Право інтелектуальної власності – це:
а) право особи на результати інтелектуальної діяльності;
б) право особи на результати розумово-психологічної діяльності;
в) право особи на результати фізичної діяльності;
г) усе вищезазначене.

2. Не є об’єктами інтелектуальної власності:
а) право на комерційну таємницю;
б) авторське право;
в) промислова власність;
г) індивідуальна власність.

3. Які права передбачає право інтелектуальної власності:
а) право володіння та використання;
б) майнове та немайнове право;
в) право розпоряджатись та використовувати;
г) право на авторство та недоторканність твору.

4. Плагіатом вважається:
а) вчинення дій, що загрожують порушенню авторських прав;
б) підроблення, зміна і вилучення інформації в електронній
формі;
в) опублікування, відтворення і розповсюдження без дозволу примірників твору;
г) оприлюднення твору під іменем особи, що не є його автором.

5. Право інтелектуальної власності – це:
а) інститут цивільного права;
б) норма права;
в) підрозділ сімейного права;
г) кодекс України.

6. Не є об’єктами інтелектуальної власності:
а) право на комерційну таємницю;
б) авторське право;
в) промислова власність;
г) індивідуальна власність.

7. Право інтелектуальної власності є:
а) непорушним, його ніхто не може бути позбавленим;
б) непорушним, однак може бути оскаржене та передане іншому в установленому для цього законом порядку;
в) перехідним правом власності, може бути переданим третім особам чи проданим;
г) відносною категорією власності, якій притаманні властивості непостійності та короткочасності.
8. Які права передбачає право інтелектуальної власності:
а) право володіння та використання;
б) майнове та немайнове право;
в) право розпоряджатись та використовувати;
г) право на авторство та недоторканність твору.
9. Право власності на об’єкт за фактологічною системою виникає:
а) внаслідок факту його створення;
б) тільки після його реєстрації;
в) з моменту виконання всіх формальностей щодо ідентифікації твору;
г) з моменту сплати платежу за користування значком ©.
10. Право промислової власності є:
а) інститутом авторського права;
б) самостійним інститутом права інтелектуальної власності;
в) підгалуззю економічного права;
г) матеріальними активами держави.
11. Фактична монополія – це:
а) система, у якій обсяг правової охорони визначається певними формальними ознаками, як то формула винаходу, суттєві ознаки промислового зразка та ін.;
б) система, у якій для надання правової охорони не потрібно реєструвати твір, проводити експертизу на новизну або оригінальність;
в) збереження певної інформації в секреті, її використання надає особі певні переваги;
г) усі відповіді правильні.

12. Віднесення об’єкта до реєстраційної системи дозволяє:
а) тримати в секреті будь-які відомості необмежений час;
б) визначити момент виникнення права – момент створення
об’єкта, виникнення права не пов’язано з виконанням будь-яких формальностей, правова охорона визначається формою об’єкта та не розповсюджується на змістовну складову об’єкта та ін.;
в) визначити момент виникнення права моментом реєстрації та видачею відповідного охоронного документа (патенту або свідоцтва), правова охорона визначається певними зазначеними в охоронному документі ознаками (формулою винаходу, суттєвими ознаками промислового зразка та іншими) тобто змістовною частиною об’єкта;
г) усі відповіді неправильні.

13. Що з перерахованого не входить до переліку об’єктів інтелектуальної власності:
а) винаходи, корисні моделі;
б) основні засоби та матеріальні активи;
в) комерційні таємниці;
г) торгові марки, ноу-хау.

14. Які права передбачає право інтелектуальної власності:
а) право володіння та використання;
б) майнове та немайнове право;
в) право розпоряджатись та використовувати;
г) право на авторство та недоторканність твору.

15. Як здійснюється розпорядження майновими правами інтелектуальної власності:
а) шляхом укладання ліцензійного договору;
б) шляхом внесення їх до статутного капіталу юридичної особи;
в) шляхом передачі у заставу;
г) усі відповіді правильні.

16. Підставами визнання результату інтелектуальної творчої діяльності «службовим об’єктом» є:
а) об’єкт повинен бути створений працівником у зв’язку із виконанням обов’язків за трудовим договором (часовий фактор). Тобто потрібно, щоб службовий об’єкт був створений упродовж певного періоду, в межах терміну дії належним чином оформленого трудового договору (контракту) між працівником та роботодавцем;
б) результат інтелектуальної творчої діяльності повинен бути пов’язаний з виконанням трудових обов’язків працівником. У законодавстві щодо правового регулювання службових об’єктів права інтелектуальної власності чітко не визначено поняття та зміст службових обов’язків;
в) створення працівником об’єкта права інтелектуальної власності з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва й обладнання, матеріальних і фінансових засобів роботодавця;
г) усі відповіді правильні.

17. Майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належать:
а) працівникові, який створив цей об’єкт;
б) працівникові, який створив цей об’єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором;
в) юридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник;
г) державі.

Тестові завдання до теми 10
1. Принцип свободи трудового договору проявляється через:
а) добровільність угоди працівника з роботодавцем;
б) самостійне обрання змісту трудової функції;
в) свободу в обранні режиму роботи підприємства, установи, організації;
г) усі відповіді правильні.

2. Трудовий договір породжує:
а) правовий зв’язок між працівником і роботодавцем;
б) владу роботодавця над працівником;
в) відносини підпорядкування однієї сторони над іншою;
г) усі відповіді правильні.

3. У науці трудового права під трудовим договором розуміють:
а) трудовий договір як правове становище працівника і роботодавця;
б) договір як угода сторін;
в) коло прав та обов’язків;
г) угоду про виконання робіт за оплату.

4. Законодавче визначення трудового договору закріплене у статті:
а) 3 Конституції України;
б) 23 Кодексу законів про працю України;
в) 21 Кодексу законів про працю України;
г) 29 Конституції України.

5. Письмова форма трудового договору є обов’язковою при:
а) укладанні трудового договору з лікарем;
б) організаційному наборі працівників;
в) реорганізації підприємства;
г) тривалості роботи понад два роки.

6. Для укладання трудового договору за сумісництвом необхідно:
а) наявність основного місця роботи;
б) бажання працівника;
в) домовленість роботодавця та працівника про таку форму організації праці;
г) усі відповіді правильні.

7. Укладання трудового договору зобов’язує працівника:
а) надати роботодавцю відомості про свій стан здоров’я;
б) підтвердити документально усі факти, викладені в авто біографії;
в) надати роботодавцю документи, що підтверджують право працівника працювати за вакантною посадою;
г) усі відповіді правильні.

8. Заборонено, яке б то не було пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих переваг при укладанні трудового договору залежно від:
а) статі;
б) рівня освіти;
в) сімейного стану;
г) усі відповіді правильні.

9. До обов’язкових умов трудового договору належать:
а) трудова функція;
б) порядок загальнообов’язкового державного соціального страхування;
в) розмір заробітної плати;
г) місце роботи.

10. До факультативних умов трудового договору належать:
а) умови та порядок преміювання;
б) місце роботи;
в) посада;
г) порядок направлення на підвищення кваліфікації.

11. До необхідних ознак трудової функції належать:
а) рід трудової діяльності;
б) професія;
в) структурний підрозділ;
г) вид діяльності підприємства.

12. Обов’язкова умова трудового договору:
а трудова функція;
б) час приходу на роботу;
в) час відпустки;
г) усі відповіді правильні.

13. Відповідальність у трудовому праві настає за:
а) порушення трудового договору;
б) невиконання вказівки безпосереднього керівника;
в) зниження продуктивності праці;
г) усі відповіді правильні.

14. Відповідальність у трудовому праві за своєю природою:
а) договірна;
б) недоговірна;
в) централізовано визначена;
г) локально визначена.

15. Правові наслідки застосування до працівника дисциплінарної чи матеріальної відповідальності:
а) майнові, особисті та організаційні;
б) дисциплінарні, громадські та майнові;
в) майнові та організаційні;
г) майнові та немайнові.

16. Відповідальність у трудовому праві застосовуються до:
а) працівника і роботодавця;
б) працівника;
в) роботодавця;
г) представників працівника роботодавця.

17. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано:
а) догана;
б) сурова догана;
в) позбавлення премії;
г) усі відповіді правильні.

18. Усі нормативні акти, які регулюють внутрішній трудовий розпорядок, поділяються на такі групи:
а) норми спеціального значення;
б) локальні норми;
в) норми загального значення;
г) індивідуальні норми.

19. Дисциплінарна відповідальність поділяється на:
а) загальну та спеціальну;
б) індивідуальну та колективну;
в) централізовану та локальну;
г) правильної відповіді немає.

20. Особливості дисциплінарної відповідальності окремих категорій працівників визначаються:
а) статутом чи положенням про дисципліну;
б) трудовим договором;
в) контрактом;
г) усі відповіді правильні.

21. Письмові договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками можуть укладатися:
а) з 16 років;
б) з 18 років;
в) з 21 року;
г) незалежно від віку.

22. Матеріальна відповідальність залежно від форми організації праці:
а) особиста;
б) повна;
в) колективна (бригадна);
г) обмежена.

23. Добровільний порядок відшкодування завданої шкоди здійснюється:
а) за заявою працівника;
б) судовий;
в) добровільний, за розпорядженням роботодавця; г) досудовий, за рішенням контролюючого органу.

24. Працівники несуть матеріальну відповідальність за:
а) фактично завдану шкоду;
б) за шкоду з урахуванням втраченої вигоди;
в) фактично завдану шкоду з обмеженням відповідно до за конодавства;
г) усі відповіді правильні.

Тестові завдання до теми 11
1. Житловий фонд включає:
а) жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі;
б) жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать кооперативним організаціям, профспілковим та іншим громадським організаціям;
в) жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам;
г) усе вищеперераховане.

2. До житлового фонду не входять:
а) квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки;
б) нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру;
в) жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення);
г) жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об’єднанням, підприємствам і організаціям.

3. До житлових обов’язків громадян належать:
а) дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають;
б) використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення;
в) економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію; г) все вищеперераховане.

4. У першу чергу, жилі приміщення надаються потребуючим поліпшення житлових умов, зокрема:
а) особам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань;
б) громадянам, житло яких унаслідок стихійного лиха стало непридатним для проживання;
в) особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість;
г) сім’ям, які мають п’ятьох і більше дітей, та у разі народження в однієї жінки одночасно трьох і більше дітей.

5. Норма житлової площі становить:
а) 13,65 квадратного метра на одну особу; б) 15,5 квадратного метра на одну особу; в) 20 квадратних метрів на одну особу;
г) 25 метрів на одну особу.

6. Обмін жилими приміщеннями не допускається:
а) якщо до наймача пред’явлено позов про розірвання чи зміну договору найму жилого приміщення або визнання ордера недійсним;
б) якщо одним з учасників обміну є член житлово-будівель ного кооперативу, щодо якого розглядається питання про виключення з кооперативу;
в) якщо обмін має корисливий або фіктивний характер; г) у всіх вищеперерахованих випадках.

7. Громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо:
а) будинок, у якому є жиле приміщення, підлягає знесенню; б) вони систематично руйнують чи псують жиле приміщення; в) використовують жиле приміщення не за призначенням; г) систематично порушують правила співжиття.

8. До осіб, яких не може бути виселено зі службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення, належать:
а) особи, які пропрацювали на підприємстві, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш ніж 10 років;
б) недієздатні особи;
в) особи, що звільнилися з місць відбування покарання; г) сімейні особи.

Тестові завдання до теми 12
1. У разі виявлення упродовж встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару споживач має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:
а) розірвання договору;
б) відшкодування витрат на усунення недоліків товару; в) пропорційного зменшення ціни;
г) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк.

2. При пред’явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті впродовж:
а) 5 днів;
б) 10 днів;
в) 14 днів;
г) 45 днів.

3. Якщо виконавець своєчасно не приступає до виконання роботи згідно з договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений термін стає неможливим, то споживач має право:
а) відмовитися від послуги і вимагати відшкодування збитків;
б) передоручити цю роботу іншій особі;
в) дочекатися виконання роботи чи послуги; г) залучити додаткових працівників.

4. Користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації, – це є:
а) правом споживача;
б) дотримання споживачем гарантійних зобов’язань, перед бачених виробником;
в) правом та обов’язком, які він вільно реалізує; г) обов’язок споживача.

5. Основним підтверджуючим документом відносин між споживачем і виконавцем (продавцем) є:
а) договір;
б) розархунковий документ; в) угода;
г) домовленість.

6. У який спосіб інформація про продукцію доводиться до відома споживача виробником:
а) за допомогою етикетки;
б) у супровідній документації;
в) за допомогою маркування; г) усі відповіді правильні.

7. З додержанням яких умов дозволяється вживання поняття «розпродаж»:
а) якщо вони застосовуються до продукції, яку безпосередньо реалізує суб’єкт господарювання;
б) якщо здійснюється розпродаж усіх товарів у межах певного місця або чітко визначеної групи товарів;
в) якщо такого роду знижка або зменшення ціни застосовується упродовж визначеного та обмеженого періоду часу;
г) якщо ціна продукції є нижчою від її звичайної ціни.

8. Виробник (виконавець, продавець) для забезпечення реалізації права споживача на безпеку продукції зобов’язаний:
а) попереджати споживача про встановлений строк служби (строк придатності) товару (наслідків роботи) або його частини, обов’язкові умови його використання та можливі наслідки в разі їхнього невиконання;
б) відшкодувати повним обсягом завдані споживачам збитки, пов’язані з відкликанням продукції;
в) інформувати споживача про можливий ризик і безпечне використання продукції за допомогою прийнятих загальновідомих у міжнародній практиці позначень;
г) усе вищеперераховане.

9. Міжнародне співробітництво України у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів здійснюється шляхом:
а) участі в роботі відповідних міжнародних організацій;
б) укладання міжнародних угод, включаючи двосторонні угоди про взаємне визнання санітарних заходів;
в) проведення опитування населення з питань безпечності продукції;
г) укладання міжнародних угод, включаючи двосторонні угоди про взаємне визнання санітарних заходів, участі в роботі відповідних міжнародних організацій.

10. До форм агресивної підприємницької практики щодо споживача відносять:
а) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження;
б) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім’ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію;
в) відмову від пред’явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару впродовж розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару; г) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача; вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання.

11. Чи має право споживач пред’явити виробнику вимогу про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного терміну:
а) таке право не передбачене чинним законодавством;
б) споживач може пред’явити таку вимогу, якщо це передбачено виробником товару чи його продавцем;
в) ця вимога може бути пред’явлена упродовж установленого терміну служби, а якщо такий не встановлено – упродовж 10 років, якщо в товарі були виявлені істотні недоліки, допущені з вини виробника;
г) ця вимога може бути пред’явлена тільки упродовж уста новленого терміну служби.

12. Споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це:
а) упродовж 10 днів;
б) упродовж 14 днів;
в) упродовж 20 днів;
г) упродовж 30 днів.

Тестові завдання до теми 13

1. Відповідно до якого нормативно-правового акта учасники АТО отримують статус «учасника бойових дій»:
а) Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
б) Закону України «Про учасника АТО»;
в) Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
г) Закону України «Про учасника війни на окупованій території».

2. Який орган визначає порядок надання статусу учасника бойових дій, категорії таких осіб та терміни їхньої участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції:
а) Збройні сили України;
б) Кабінет Міністрів України;
в) Верховна Рада України;
г) Міністерство оборони України.

3. Упродовж скількох днів і до якого органу із заявою повинна звернутися особа, яка хоче бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні:
а) п’яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту;
б) десяти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту;
в) трьох робочих днів до Державної прикордонної служби України;
г) чотирьох робочих днів до Департаменту консульської служби.

4. На скільки років видається посвідчення біженця чи по свідчення особи, яка потребує додаткового захисту:
а) 4 роки;
б) 5 років;
в) 7 років;
г) 10 років.

5. Рішення про надання статусу учасника бойових дій при ймається:
а) Міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій;
б) Державною службою у справах ветеранів війни та учас ників антитерористичної операції;
в) Міністерством оборони України;
г) Міжнародною комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій.

6. У випадку загибелі військовослужбовця під час проведення
АТО, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом», встановлено право членів його родини та осіб, що перебували на його утриманні, на одноразову допомогу у розмірі:
а) 30 прожиткових мінімумів;
б) 20 прожиткових мінімумів;
в) 10 прожиткових мінімумів;
г) 7 прожиткових мінімумів.

7. Члени родини, батьки або утриманці військовослужбовця, який загинув у ході проведення АТО, для отримання одноразової допомоги мають подати документи до:
а) обласного військового комісаріату за місцем приписки за гиблого;
б) міського військового комісаріату за місцем приписки загиблого;
в) Міністерства оборони України;
г) відомства з питань військової допомоги.

8. Який документ підтверджує статус учасника АТО:
а) довідка з військової частини або від підприємств, установ, організацій, закладів, у підпорядкуванні яких перебували військові частини, установи та заклади, в складі яких проходили службу чи працювали особи – учасники АТО;
б) приписне посвідчення військової частини, в складі яких проходили службу чи працювали особи – учасники АТО;
в) ідентифікаційний код учасника бойових дій;
г) паспорт.

9. В який строк потрібно подати документи після завершення особами виконання завдань АТО в районах її проведення:
а) один місяць;
б) два місяці;
в) один тиждень;
г) три доби.

10. Для надання статусу учасника бойових дій особам рядового та начальницького складу, працівникам органів і підрозділів внутрішніх справ, які брали участь в АТО, створено:
а) єдину атестаційну комісію учасника АТО;
б) єдину комісію МВС;
в) спілку ветеранів війни;
г) службу підтримки учасників бойових дій.

11. Факт внутрішнього переміщення осіб підтверджується:
а) довідкою про взяття на облік такої особи;
б) паспортом;
в) ідентифікаційним кодом;
г) випискою з реєстру внутрішньо переміщених осіб.

12. Порядок збирання та оброблення даних, оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та форма її зразка затверджуються:
а) Кабінетом Міністрів України;
б) Верховною Радою України;
в) Міністерством закордонних справ України;
г) місцевими радами.

13. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце:
а) реєстрації такої особи;
б) проживання такої особи;
в) перебування такої особи;
г) місцезнаходження такої особи.

14. Який орган забезпечує надання внутрішньо переміщеним особам гуманітарної допомоги:
а) Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції);
б) Кабінет Міністрів України;
в) Міністерство закордонних справ України;
г) Верховна Рада України.

15. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є:
а) проживання на території, де виникли обставини;
б) звернення до контролюючого органу щодо захисту прав та свобод
внутрішньо переміщеної особи;
в) місце народження особи, де виникли обставини;
г) місце наявності проживання родичів такої особи.

16. Підставою для скасування дії довідки про взяття на об- лік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставина:
а) виїхала на постійне місце проживання за кордон;
б) подала завідомо достовірні відомості;
в) подала заяву про визнання внутрішньо переміщеною особою;
г) скоїла дії для захисту конституційного ладу України.

17. Одним із перших нормативно-правових актів, який був спрямований на вирішення проблеми захисту переміщених осіб та є вказiвками для мiжнародних і неурядових організацій, є:
а) Керiвнi принципи з питань внутрiшньо перемiщених осiб;
б) Женевська конвенція;
в) Конвенція ООН «Про захист прав та свобод людини»;
г) Версальський договір.

18. Забезпечує проведення моніторингу внутрішнього переміщення осіб:
а) Верховна Рада України;
б) Кабінет Міністрів України;
в) Державна міграційна служба України;
г) Державна фіскальна служба України.

19. Державний нагляд та контроль за дотриманням законодавства громадськими об’єднаннями, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам, здійснюють:
а) органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування;
б) Національна поліція України;
в) Служба безпеки України;
г) Збройні сили України.

20. Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються:
а) Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»;
б) Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»;
в) Законом України «Про вимушених переселенців»;
г) Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Тестові завдання до теми 14

1. Медична послуга – це:
а) певний специфічний результат, що може виражатися в діях або діяльності медичних працівників, що здійснюється на законних підставах, шляхом надання професійних послуг та на правлена на задоволення потреб пацієнта стосовно покращення стану здоров’я чи медико-естетичних потреб;
б) вид взаємовідносин щодо надання медичної допомоги, врегульований договором на надання медичної послуги;
в) діяльність (сукупність дій), яку можуть здійснювати не всі особи;
г) вид професійної або господарської діяльності медичних закладів (організацій), фізичних осіб-підприємців, які займаються приватною юридичною практикою, що включає застосування спеціальних заходів стосовно здоров’я (результатом яких є поліпшення загального стану, функціонування окремих органів або систем організму людини) чи спрямованих на досягнення певних естетичних змін зовнішності.

2. Необхідність укладання договорів про надання медичних послуг передбачена:
а) Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»;
б) Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності»;
в) Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»;
г) Законом України «Про захист прав споживачів».

3. Договір про надання медичних послуг – це:
а) домовленість сторін, згідно з якою одна сторона – медичний заклад чи медичний працівник – зобов’язується надати від- повідну медичну послугу, спрямовану на відновлення чи покращення здоров’я іншої особи – пацієнта, а пацієнт зобов’язується сплатити за неї встановлену в договорі суму;
б) домовленість сторін такого договору, зокрема пацієнта та медичної установи, у формі погодженої з медичною установою згоди пацієнта на надання медичної допомоги згідно із загально-цивільними умовами дійсності на набуття чинності до говором;
в) договір, який регулює цивільні правовідносини між пацієнтом та закладом охорони здоров’я;
г) один із різновидів договору відшкодувального надання послуг.

4. За сферою медичної діяльності договори про надання медичних послуг
поділяють на такі види:
а) договори про надання медичних послуг у сфері загальної хірургії; договори
про надання медичних послуг у сфері естетичної хірургії; договори про надання стоматологічних послуг;
б) договори про надання послуг акушера-гінеколога; договори про участь у
програмі допоміжних репродуктивних технологій; договори про надання медичної допомоги у сфері транспланталогії;
в) договори про надання паліативної допомоги; договори про надання медичних
послуг у сфері допоміжних репродуктивних технологій; договори про надання психіатричної допомоги; договори про надання медичних послуг з проведення медичного огляду;
г) усі вищенаведені.

5. Репродуктивні права – це:
а) юридичні категорії, які відбивають той принцип, що жінки і чоловіки повинні самі розпоряджатися репродуктивними аспектами свого життя;
б) права громадян на охорону їхнього репродуктивного здоров’я та вільне прийняття рішень стосовно народження чи відмови від народження дитини у шлюбі чи поза ним, а також на медико-соціальну, інформаційну та консультативну допомоги у цій сфері;
в) система відокремлених особистих немайнових прав фізичних осіб, що забезпечують її природне існування та спрямовані на здійснення репродуктивної функції фізичних осіб;
г) сукупність чітких, цілісних та самостійних можливостей людини у сфері репродуктивного життя, які є взаємодіючі та вза ємопов’язані між собою.

6. До системи репродуктивних прав як особистих немайнових прав фізичної особи необхідно віднести:
а) право на репродуктивний вибір; право на репродуктивне здоров’я; право на інформацію про репродуктивні права;
б) право на одержання послуг, орієнтованих на покращення та збереження репродуктивного здоров’я і планування сім’ї; право на таємницю реалізації репродуктивних прав; право на захист репродуктивних прав;
в) право на вільне прийняття рішень стосовно народження чи відмови від народження дитини у шлюбі чи поза ним, а також на медико-соціальну, інформаційну та консультативну допомоги у цій сфері;
г) усе вищенаведене.

7. Стаття 123 Сімейного кодексу України закріплює ви- значення походження
дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, і включає такі положення:
а) у разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних
репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини; у разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя;
б) подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною після перенесення в
її організм ембріона людини, зачатого її чоловіком та іншою жінкою;
в) усе вищенаведене;
г) немає правильної відповіді.

8. Яким нормативно-правовим актом регулюється застосування ДРТ в Україні:
а) Наказом МОЗ України «Про порядок застосування допоміжних
репродуктивних технологій в Україні»;
б) Наказом МОЗ України «Про затвердження Порядку направлення жінок для проведення першого курсу лікування безплідності методами допоміжних репродуктивних технологій за абсолютними показаннями за бюджетні кошти»;
в) Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»;
г) Сімейним кодексом України.

9. Трансплантація як метод лікування застосовується виключно:
а) у випадках, коли усунення небезпеки для життя реципієнта іншими методами лікування неможливе;
б) за згодою законного представника донора;
в) за наявності згоди об’єктивно інформованого дієздатного донора;
г) за наявності згоди об’єктивно інформованого реципієнта, що обмежений у дієздатності.

10. Який нормативно-правовий акт визначає умови і порядок застосування трансплантації як спеціального методу лікування в Україні:
а) Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»;
б) Додатковий протокол до Конвенції про права людини та біомедицину щодо трансплантації органів і тканин людини;
в) Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини»;
г) Закон України «Про донорство крові та її компонентів».

11. Перелік органів та інших анатомічних матеріалів, придатних для трансплантації, затверджується:
а) МОЗ України за погодженням з Академією медичних наук України;
б) Академією медичних наук України за погодженням з МОЗ України;
в) Кабінетом Міністрів України за погодженням з МОЗ України;
г) Кабінетом Міністрів України.

12. Не можуть бути живими донорами особи, які:
а) є недієздатними; неповнолітніми;
б) страждають на тяжкі психічні розлади; вже надавали ра ніше орган або частину органа для трансплантації; мають захворювання, що можуть передатися реципієнту і таким чином зашкодити його здоров’ю;
в) утримуються в місцях відбування покарань;
г) усі вищенаведені.

Тестові завдання до теми 15

1. При здійсненні правосуддя суд керується принципом верховенства права:
а) при вирішенні матеріальних питань;
б) при вирішенні процесуальних питань;
в) при вирішенні як матеріальних, так і процесуальних питань;
г) керується виключно принципом законності.

2. Назвіть сторони принципу верховенства права у цивільному судочинстві:
а) формальна;
б) матеріальна;
в) обидва варіанти правильні;
г) немає вказаного поділу щодо принципу верховенства права.

3. Які вимоги не входять до формальної сторони принципу верховенства права у цивільному судочинстві:
а) існування системи права у конкретному суспільстві, норм права;
б) чіткість, ясність норм права;
в) несуперечливість норм права;
г) відповідність цивільного процесуального законодавства стандартам природного права.

4. Матеріальна сторона принципу верховенства права у цивільному процесуальному праві пов’язується з такими вимогами, як відповідність права:
а) загальнолюдським цінностям;
б) стандартам основоположних прав і свобод людини і громадянина;
в) вимогам моралі;
г) вимогам звичаїв ділового обороту.

5. Вимога належної якості законодавства є складовою принципу:
а) законності;
б) верховенства права;
в) обох вказаних принципів;
г) не входить до жодного із вказаних принципів.

6. Вимога належної реалізації норм цивільного процесуального права належить до принципу:
а) законності;
б) верховенства права;
в) обох вказаних принципів;
г) не входить до жодного із вказаних принципів.

7. Які з вказаних положень не належать до специфічних рис принципу законності в цивільному судочинстві:
а) різні засади належної реалізації норм права залежно від статусу учасника процесу;
б) добросовісність як визначальна вимога здійснення своїх процесуальних прав особами, які беруть участь у справі;
в) застосування заходів процесуального примусу у зв’язку із невиконанням учасниками цивільного процесу своїх процесуальних обов’язків;
г) відповідність цивільного процесуального законодавства стандартам природного права.

8. Принцип законності та принцип верховенства права у цивільному судочинстві:
а) доповнюють один одного;
б) це абсолютно різні принципи, які мають різні за змістом вимоги;
в) принцип законності є складовою принципу верховенства права;
г) принцип верховенства права є складовою принципу за конності.

Тестові завдання до теми 16
1. Чи набуває статусу процесуального представника керівник органу державної влади, який від імені цього органу бере участь у справі?:
а) так;
б) ні;
в) у випадках, передбачених законом;
г) у виключних випадках, передбачених законом.

2. Хто з вказаних осіб не наділений правом брати участь у справі через представника:
а) позивач;
б) відповідач;
в) експерт;
г) третя особа.

3. Визначте документ, яким можуть посвідчуватись повноваження законного представника:
а) довіреність;
б) свідоцтво про народження;
в) ордер;
г) договір.

4. Які з перерахованих вимог пред’являються законодавством до представника:
а) наявність вищої юридичної освіти;
б) належно посвідчені повноваження на здійснення
представництва в суді;
в) родинні зв’язки із довірителем;
г) наявність статусу адвоката.

5. Особа має право брати участь у справі:
а) тільки особисто;
б) тільки через представника;
в) як особисто, так і через представника;
г) особисто, але це не виключає можливості участі через представника.

6. До функцій Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи не належить:
а) трансляція судових засідань з метою забезпечення громадського
контролю;
б) забезпечення документообігу в електронній формі між
учасниками процесу;
в) забезпечення документообігу в електронній формі між
судом та учасниками процесу;
г) забезпечення проведення судового засідання в режимі відео конференції.

7. Суд направляє повістку учаснику процесу:
а) на його електронний кабінет;
б) на його приватну електронну адресу;
в) на його офіційну зареєстровану електронну адресу; г) публікує повістку на веб-сторінці суду.

8. Із впровадженням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи учасники процесу мають подавати документи:
а) виключно в електронній формі;
б) допускається подання у паперовій формі із наступним переведенням в
електронну форму;
в) виключно у паперовій формі;
г) загального правила немає, форма подання документів у
конкретному випадку визначається законом.

9. При поданні до суду документів в електронній формі представник має використовувати електронний цифровий підпис:
а) завжди;
б) лише у випадках, передбачених законом; в) крім випадків, передбачених законом;
г) вимоги щодо використання електронного цифрового підпису
законом не передбачено.

Тестові завдання до теми 17
1. Якими є критерії відмежування справ цивільної юрисдикції:
а) наявність у них спору про право цивільне та суб’єктний склад такого спору, однією зі сторін спору є, як правило, фізична особа;
б) наявність у них спору про право цивільне, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, однією зі сторін якого є, як правило, фізична особа;
в) будь-які спори за участі хоча б однієї фізичної особи розглядаються в порядку цивільного судочинства;
г) усі справи, що випливають з цивільних правовідносин, розглядаються в порядку цивільного судочинства.

2. Які форми захисту цивільних прав передбачені законодавством:
а) цивільні права захищаються тільки в судовому порядку, в порядку цивільного судочинства;
б) цивільні права захищаються тільки в судовому порядку або нотаріусом;
в) цивільні права захищаються тільки в судовому порядку, в порядку цивільного судочинства, комісіями з трудових спорів, нотаріусом і посадовими особами, третейськими судами;
г) у порядку цивільного судочинства або третейського.

3. Конституційне право на судовий захист закріплене в:
а) ст.174;
б) ст. 55;
в) ст. 45;
г) ст. 136.

4. У якому випадку можливий захист прав особи в порядку цивільного судочинства:
а) порушення прав споживача у роздрібній купівлі-продажу;
б) порушення прав виборця під час голосування;
в) порушення прав акціонера щодо продажу компанії;
г) порушення прав особи під час затримання поліцією.

5. В якому порядку розглядаються справи про захист честі, гідності та ділової репутації:
а) в порядку цивільного судочинства, навіть у тому випадку, коли стороною є органи державної влади та/або органи місцевого самоврядування;
б) в порядку господарського судочинства;
в) в порядку адміністративного судочинства;
г) судами загальної юрисдикції, а також господарськими,

6. Для подання позовів про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, встановлена підсудність:
а) загальна;
б) альтернативна;
в) виключна;
г) у зв’язку справ залежно від суб’єктного складу спору.

7. Які процесуальні можливості потрібно застосовувати для доказування факту пошкодження нерухомого майна, приміщення:
а) надати суду відповідні фото приміщення;
б) клопотати про виїзд суду на місце;
в) клопотати про проведення експертизи;
г) показами свідків.

8. Чи можна надати суду як доказ у справі про неналежне виконання договору про надання послуг пояснення спеціаліста:
а) ні, такого засобу доказування не передбачено чинним ЦПК України;
б) так, ЦПК України передбачено можливість залучення спеціаліста у справі;
в) ці докази можна віднести до письмових доказів і використати у процесі;
г) до суду можна подавати будь-які докази, оцінку яким суд
надасть у своєму рішенні.

9. Які з перелічених доказів не можна вважати належними у справі про розлучення подружжя:
а) свідоцтво про шлюб;
б) трудовий договір одного з подружжя;
в) медичну картку одного з подружжя;
г) квитанції про оплату судового збору.

10. Для подання позовів про стягнення аліментів встановлена підсудність:
а) загальна;
б) альтернатна;
в) виключна;
г) за ухвалою суду.

11. До якого виду провадження належить розгляд справ про стягнення аліментів на дитину в мінімальному розмірі:
а)позовне;
б)наказне;
в) окреме;
г) може бути як наказне, так і позовне.

12. Яке значення має думка дитини при вирішенні сімейних спорів?
а) неврахування думки судом тягне обов’язкове скасування рішення суду;
б) є обов’язковою для суду тільки думка дитини, яка досягла 10 років;
в) дитина має бути вислухана при вирішенні спору щодо неї, проте суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси;
г) думка дитини не враховується.

13. Беручи участь у справі, де стороною є юридична особа, ким виступає в процесі її керівник:
а) договірним представником цієї юридичної особи;
б) органом юридичної особи;
в) законним представником цієї юридичної особи;
г) субпредставником.

14. У якому порядку розглядаються колективні трудові спори:
а) це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, до яких застосовується примирно-третейський порядок вирішення;
б) оскільки ці вимоги спрямовані на захист трудових прав працівників, виникають із трудових правовідносин, то вони підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства;
в) ці спори розглядаються в порядку господарського судочинства, оскільки виникають у процесі господарської діяльності;
г) ці спори розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

15. Чи може прокурор подати заяву про перегляд рішення суду першої інстанції про захист трудових прав працівника в порядку цивільного судочинства:
а) так, якщо працівник не може самостійно звернутися з апеляційною скаргою про захист своїх прав;
б) так, якщо вважає, що в ухваленні вказаного рішення було порушено суспільні інтереси;
в) так, якщо вважає, що в ухваленні вказаного рішення було порушено державні інтереси;
г) ні, не має такого права.

16. За подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають: із трудових правовідносин, судовий збір:
а) сплачується;
б) не сплачується;
в) за рахунок держави;
г) передбачено пільгові ставки.

17. Як визначити підсудність у справі про право власності на кілька житлових приміщень (квартир), розташованих у різних районах міста чи в різних містах:
а) за місцезнаходженням основної частини нерухомого майна, яка за
вартістю перевищує ті, що містяться в інших районах чи місцевостях;
б) за місцезнаходженням відповідача;
в) за місцезнаходженням того житлового приміщення (квартири), що
зазначено першим у позовній вимозі;
г) за вибором позивача.

18. Як визначити ціну позову в справі про розірвання договору оренди житла, стягнення грошових коштів і відшкодування моральної шкоди:
а) сукупністю всіх заявлених вимог;
б) сукупністю платежів за користування майном або житлом упродовж строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;
в) сумою грошових коштів, яка стягується;
г) вартістю орендованого майна.

19. Чи допускається звернення стягнення на житло боржника як захід примусового виконання судових рішень:
а) допускається;
б) забороняється;
в) тільки у разі якщо особі, яка підлягає виселенню, буде надано інше житлове приміщення;
г) у разі якщо сума стягнення не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника не здійснюється.

20. Одним із способів захисту житлових прав громадян у суді може бути:
а) визнання права;
б) самозахист;
в) медіація;
г) заперечення.

Студенський каталог готових робіт © 2024 - Усі права застережено Адміністрація сайту не несе відповідальності за матеріали, які розміщені користувачами.