Шановний користувач!
Якщо Ви рахуєте, що дана робота неякісна, порушує авторські права або ж є проблеми з її достовірністю повідомте про це адміністратора
Держава – основний суб’єкт міжнародного права
Контрольна робота
№ K-22642
Вступ
Держава — це первинний і основний суб'єкт міжнародного права, який є учасником міжнародних відносин. Держава — це композиція з трьох елементів: певної території, населення, що мешкає на ній, і політичної організації (влади). Основна ознака держави як суб'єкта міжнародного права державний суверенітет. Первинність держави як суб'єкта міжнародного права виявляється в тому, що вона як об'єктивна історична реальність створюється самостійно. Ніхто зовні не створив нинішню незалежну Україну. Вона з'явилася самостійно. Як первинний суб'єкт держава має універсальну міжнародну правоздатність. Держави розроблюють норми міжнародного права, встановлюють відповідальність за їх порушення, визначають міжнародний правопорядок і функціонування міжнародних організацій. Можливість дій держав щодо зазначеного обмежується лише принципами та нормами міжнародного права, створеними ні ким іншим, як державами. Держави як суб'єкти міжнародного права мають основні права і обов'язки. Вони фіксуються у відповіднихміжнародних актах. Поки що немає єдиного загальновизнаного переліку прав і обов'язків держав. Суб'єктами міжнародного економічного права є учасники міжнародних економічних відносин. 1. Міжнародна правосуб’єктність держав.
Держава є історично першим і основним суб'єктом міжнародного права. З точки зору міжнародної правосуб'єктності держава розглядається як сукупність трьох елементів – населення, суверенної влади та території. Держави є суверенними, тобто володіють верховенством влади в межах власних кордонів та самостійністю в міжнародних відносинах. Абсолютного суверенітету в сучасному світі бути не може, оскільки всі держави взаємопов'язані, взаємозалежні і ця залежність постійно зростає. Сучасне міжнародне право обмежує суверенітет держав у двох основних сферах: у сфері охорони світового правопорядку, забороняючи агресію, та в сфері прав людини, визначаючи, що вони не є виключно внутрішньою компетенцією держави. Крім того, будь-яка держава може реалізовувати свої суверенні права лише в тих межах, в яких вони не порушують суверенних прав інших держав. 2. Види і форми міжнародно-правового визнання.
Наукове дослідження в рамках визначеної теми доцільно почати з аналізу терміна, який застосовується для характеристики держави на факт утворення нового суб’єкта міжнародного права. Поняття «визнання» має доволі широке значення. В міжнародному праві його розуміють як спосіб творення звичаєвих норм, як форму погодження з юридичними фактами, ситуаціями, діями між державами. В переважній більшості визнання є мовчазним, що полегшує юридичне оформлення міждержавних відносин. Традиційно цей термін застосовують також і щодо характеристики реакції держав на факт утворення нових країн. В теорії міжнародного права розрізняють декілька видів визнання залежно від особливостей новоствореного суб’єкта: визнання держав, визнання урядів, визнання органів опору, визнання національно-визвольних рухів. 3. Міжнародно-правове регулювання правонаступництва держав. Правонаступництво держав у доктрині міжнародного права визначається як зміна однієї держави іншою у несенні відповідальності за міжнародні відносини будь-якої території. Причому в процесі правонаступництва слід розрізняти держава-попередник (тобто державу, яка була змінена іншою при правонаступництво) і держава-правонаступник (держава, яка прийшла попередника). Поняття "момент правонаступництва" означає дату зміни державою-наступницею держави-попередника в несенні зазначеної відповідальності. Найбільш поширеними підставами виникнення правонаступництва є: 1) об'єднання держав; 2) поділ держави; 3) відділення від держави частини території; 4) передача частини території однієї держави іншому. Правонаступництво як інститут міжнародного права отримало досить широке поширення в міжнародній практиці останніх десятиліть. У 60 - 70-х рр.. минулого століття інститут правонаступництва застосовувався до незалежним державам, які виникли на місці колишніх колоніальних володінь західних держав. Концепція правонаступництва застосовувалася також у зв'язку з перетвореннями суспільно-політичних укладів таких країн, як Росія, на місці якої в жовтні 1917 р. виникла РРФСР, а в 1922 р. - СРСР; Китай, який став з 1949 р. Китайської Народної Республікою; Куба після повалення в 1959 р. диктаторського режиму і т.д. Висновок Всі суб'єкти міжнародного права діляться на: основні (первинні) — держави, нації і народності, що борються за своє національне визволення і створення власної національної держави. їхня поява є об'єктивною реальністю, результатом природно-історичного процесу. У силу властивого їм державного або національного суверенітету вони признаються носіями міжнародних прав і обов'язків.
Ціна
25
грн.
Ця робота була виставлена на продаж користувачем сайту, тому її достовірність, умови замовлення та способи оплати можна дізнатись у автора цієї роботи ...
Щоб переглянути інформацію про автора натисніть на посилання нижче і...
Зачекайте
секунд...
Ця робота була виставлена на продаж користувачем сайту, тому її достовірність, умови замовлення та способи оплати можна дізнатись у автора цієї роботи