Значна роль в реалізації політики стабілізації державних фінансів належить непрямим податкам. Метою міні-лекції є розкриття непрямого оподаткування, його складових; визначення проблем непрямого оподаткування та шляхи його вдосконалення. Об’єктом дослідження у даній міні-лекції виступають непрямі податки та їх оподаткування. Взагалі, оподаткування —це законодавчо врегульований процес встановлення та утримання податків у країні, визначення їхніх розмірів і ставок, відповідних об'єктів та кола юридичних і фізичних осіб, що підлягають оподаткуванню, а також порядок сплати податків. Непрямі́ пода́тки — податки на товари і послуги, що встановлюються у вигляді надбавки до ціни або тарифу, оплачуються покупцями при купівлі товарів та отриманні послуг[1], а в бюджет вносяться продавцями чи рідше виробниками цих товарів та послуг. В Українському законодавсті, непрямі податки –це податки на продаж, з обігу, на додану вартість, на продаж цінних паперів, на переказ коштів за кордон, на дарування і успадкування, на передачу власності, на матеріально-технічні запаси та обладнання, на монопольне право та привілеї, а також акцизи, прикордонні збори та всі інші податки (збори), крім прямих податків і податків з імпорту.
Непрямі податки поділяються на: • Акцизи • Специфічні акцизи • Універсальні акцизи • Мито • Фіскальна монополія Акцизи - це непрямі податки, які встановлюються у вигляді надбавки до ціни. Бувають специфічні та універсальні акцизи. Також акцизи поділяють на фіксовані та пропорційні. Фіксовані - встановлені на одиницю товару в грошовому вираженні, пропорцій - як відсоток до обсягів реалізації. За підсумками 2013 року до державного бюджету надійшло 35,3 млрд. грн. акцизного податку, у тому числі вироблених в Україні товарів – 26,4 млрд. грн. або 74,8% та ввезених в Україну підакцизних товарів – 8,9 млрд. грн. або 25,2%. З 1 січня 2014 року підвищилися ставки акцизного податку на спиртові дистиляти та спиртні напої. Також, на 6,5% зросли ставки акцизного податку на тютюнові вироби.
|
|