Шановний користувач!
Якщо Ви рахуєте, що дана робота неякісна, порушує авторські права
або ж є проблеми з її достовірністю
повідомте про це адміністратора

Методи менеджменту і стратегія розвитку туристичного підприємства

Дипломна

№ K-16498

Вступ
1. Поняття туризму та складові туристичної галузі як об’єкту управління
1.1. Поняття туризму
1.2. Туристична індустрія як вид економічної діяльності
1.3. Особливості туризму як об’єкта управління
2. Методи менеджменту і стратегія розвитку туристичного підприємства
2.1. Поняття й класифікація методів менеджменту
2.2. Організаційно-адміністративні методи керування
2.3. Економічні методи керування
2.4. Соціально-психологічні методи керування
2.5. Самоврядування
2.6. Стратегія розвитку підприємства та бізнес-планування
3. Розвиток туристичної галузі україни
3.1. Характеристика туристичної діяльності та її вплив на економіку України
3.2. Зв'язок туристичної галузі Росії з Україною
3.3. Туристичні ресурси та інфраструктура - головні складові розвитку туризму в Україні
3.4. Перспективи розвитку туризму в Україні та вплив соціальних, демографічних та інших факторів на туристичний ринок
4. Запровадження нових методів і технологій в управлінні підприємствами туристичної галузі
4.1. Вдосконалення організаційних структур менеджменту
4.2. Оптимізації процесу управління персоналом підприємства
4.3. Перспективи й сучасні методи управління стратегічним розвитком готельно-туристського комплексу
4.4. Новітні інформаційні технології в управлінні туристичної
галуззю
4.5. Диверсифікація - один із напрямів підвищення ефективності діяльності туристичного підприємства
Висновки
Додаток 1 «адміністративні методи управління»
Додаток 2 «економічні методи управління»
Додаток 3 «соціальні методи управління»
Список використаної літератури

У цей час в Україні починає складатися наймогутніша мережа нових організацій, що надають туристські послуги і працюють в умовах конкурентної боротьби за клієнта, багато в чому визначальну стратегію розвитку всієї галузі. Однак гострими проблемами в організацій індустрії туризму є висока конкуренція на ринку, що у ряді випадків веде до використання ними несумлінних методів роботи, відсутність законодавчо проробленої державної політики підтримки їхньої діяльності. Це негативно позначається на іміджі не тільки окремих організацій індустрії туризму, але й на іміджі всієї країни в цілому.
У цих умовах головною метою державної політики в області туризму є створення в Україні високоефективного й конкурентоспроможного туристського комплексу, що забезпечує широкі можливості для задоволення українських і закордонних споживачів у різноманітних туристських послугах шляхом розгортання комплексних програм по наданню допомоги організаціям індустрії туризму в кадровому, інформаційному й маркетинговому забезпеченні. Ці проблеми українські організації індустрії туризму намагаються вирішити й самостійно шляхом пошуку нових методів керування й роботи з метою створення конкурентоспроможних туристських продуктів і послуг.
Реалізація функцій і принципів керування здійснюється шляхом застосування різних методів.
Метод керування — це сукупність прийомів і способів впливу на керований об'єкт для досягнення цілей.
Множинність методів менеджменту й різні підходи до їхньої класифікації ускладнюють завдання вибору тих з них, які виявляться найбільш ефективними при рішенні конкретних управлінських завдань.
Слід зазначити, що в економічній літературі немає єдиного тлумачення змісту, об'єкта впливу й класифікації методів керування. Одні автори класифікують методи керування залежно від їхнього змісту, спрямованості й організаційної форми, що відображає адміністративний, економічний і соціальний вплив на керовану систему. Інші характеризують їх по способах і прийомам впливу.
Спрямованість методів керування завжди одна - на людей, що здійснюють різні види трудової діяльності. У конкретному методі керування певним чином сполучаються (взаємодіють) і зміст, і спрямованість, і організаційна форма. У зв'язку із цим можна виділити наступні методи керування:
• організаційно-адміністративні, засновані на прямих директивних вказівках;
• економічними, обумовленими економічними стимулами;
• соціально-психологічні методи, застосовувані з метою підвищення соціальної активності співробітників.
Складності функціонування організацій індустрії туризму полягає в тім, що оцінка якості туристських послуг споживачем досить суб'єктивна й залежить багатьох факторів. В остаточному підсумку конкурентну перевагу одержують ті туристські організації, які всебічно враховують особливості споживчого сприйняття послуг і всіляко використовують маркетингові технології впливу на цей процес.
У цей час економісти розробили безліч напрямків діяльності організації по досягненню конкурентних переваг: корпоративна стратегія, ділова, функціональна, операційна. Найбільш загальними для корпоративної стратегії є стратегія диверсифікованісті, стратегія зміни курсу й реструктуризації. На практиці досить складно буває виділити або чітко класифікувати стратегію, що використовує та або інша організація індустрії туризму.
Більшість туристичних компаній України, тим більше дрібних, не мають ніякої стратегії розвитку підприємства. Це пояснюється недоліком знань і помилковою думкою, що стратегія розвитку може бути корисна тільки для більших компаній із чисельністю 500-1000 чоловік і більше, а якщо у фірмі працює менш двох десятків людин, тоді стратегія - річ марна. Звичайно, якщо мова йде про невелике туристське агентство, то стратегія навіть шкідлива, тому що на її розробку піде багато часу. Але для невеликого підприємства вона саме необхідна, щоб перемогти на ринку й не збанкрутувати через рік-півтора.
Насамперед будь-яке підприємство, що працює в сфері послуг, повинне бути орієнтоване на кінцевого споживача й ураховувати його побажання. Найважливішою перевагою компанії перед своїми конкурентами визначає кінцевий споживач. Чим більше переваг у фірми й чим більше вона працює в розробці нових, тим успішніше стратегія її розвитку.
Стратегічне планування й керування турфірмою вимагає високої кваліфікації менеджерів при рішенні завдань, починаючи від корпоративного рівня й закінчуючи окремими сферами бізнесу. У кожного бізнесу свій потенціал і свої мети.
Менеджер, відповідальний за здійснення стратегічного планування й одержання прибутку, стає особливо важливою фігурою в умовах загострення конкуренції на ринку турпослуг. У сферу його діяльності попадає визначення сфери бізнесу, постановка стратегічних цілей, розробка й реалізація стратегій.
Міжнародний туризм можна розглядати як економічну галузь із найвищою швидкістю обороту капіталу. Він може й повинен внести великий вклад у процес виводу економіки України на більш високий рівень. Але це буде можливим тільки тоді, коли владні державні структури усвідомлюють важливість ролі туризму в справі соціального й економічного розвитку України й почнуть проводити протекціоністську політику відносно туристської індустрії.

Ціна

50

грн.

Студенський каталог готових робіт © 2024 - Усі права застережено Адміністрація сайту не несе відповідальності за матеріали, які розміщені користувачами.