Шановний користувач!
Якщо Ви рахуєте, що дана робота неякісна, порушує авторські права
або ж є проблеми з її достовірністю
повідомте про це адміністратора

Облік і аудит руху основних засобів на вагонній дільниці

Магістерська

№ K-14382

Облік і аудит руху основних засобів на вагонній дільниці, 100 стор., додатки, доповідь, рецензія, роздатковий матеріал
НАПИСАНИЕ РАБОТЫ ПО ЭТОЙ ТЕМЕ - 1200 ГРН.

Зміст

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ, КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ОЦІНКА ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ 6
1.1. Економічна сутність, класифікація та оцінка основних засобів 6
1.2. Організаційні основи бухгалтерського обліку і аудиту на ВЧ-1 20
РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧ-1 27
2.1. Організаційно-правова характеристика підприємства 27
2.2. Аналіз основних показників господарської діяльності ВЧ-1 30
2.3. Аналіз фінансового стану ВЧ-1 37
2.4. Аналіз ефективності використання основних засобів 41
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ І АУДИТУ РУХУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ВЧ-1 48
3.1. Організація обліку руху основних засобів 48
3.2. Облік руху основних засобів 61
3.3. Аудит руху основних засобів ВЧ-1 80
РОЗДІЛ 4. КОМП’ЮТЕРИЗАЦІЯ ОБЛІКУ І АУДИТУ РУХУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ 89
4.1. Проблеми комп’ютеризації та шляхи їх вирішення 89
4.2. Організація автоматизованого обліку і аудиту основних засобів на підприємстві 96
ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ 101
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 105
ДОДАТКИ 111

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Економічний розвиток України залежить від ефективності функціонування сфер її народного господарства. Важливе значення приділяється основним засобам як головному елементу матеріально-технічної бази підприємства.
Ефективність використання основних засобів залежить від організації своєчасного одержання надійної і досить повної обліково-економічної інформації. У цьому зв'язку зростає роль та значення обліку як однієї з найважливіших функцій управління.
Однак сучасна система організації бухгалтерського обліку основних засобів не може цілком задовольнити зростаючі інформаційні потреби управління. Нечіткість викладу і часті зміни нормативно-правового регулювання сприяли перекручуванню сутності основних засобів, а також неоднозначному сприйняттю інформації про ці об’єкти у фінансовому та податковому обліку.
Значний внесок у розробку теоретичних основ обліку основних засобів внесли роботи М. Т. Білухи, І. О. Бланка, Ф. Ф. Бутинця, А. М. Герасимовича, Б. І. Валуєва, С. Ф. Голова, В. П. Завгороднього, М. М. Коцупатрого, В. Г. Лінника, В. О. Озерана, Ю. І. Осадчого, В. М. Пархоменка, М. С. Пушкаря, Роберт Н. Ентоні, В. В. Сопка, С. О. Стукова, Н. М. Ткаченко та інших вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів. Отримані ними протягом багатьох років результати теоретичних і практичних розробок із проблем удосконалення обліку основних засобів мають велике значення для розвитку вітчизняної теорії обліку.
Роботи науковців в більшості мають галузевий напрямок, але існує коло проблем, пов’язаних з обліком основних засобів, як загального характеру, так і транспорту зокрема. Аналіз наукових праць, присвячених питанням дослідження, свідчить про відсутність комплексного підходу до вивчення обліку основних засобів. Так, проведені дослідження стосуються окремих галузей промисловості (вугільна, харчова), або мають особливу направленість відповідної сфери діяльності (лізинг). При цьому не менш важливі організаційно-методичні проблеми обліку основних засобів, пов'язані, наприклад, з обліком з метою оподаткування, залишаються недостатньо вивченими.
Таким чином, актуальність і значущість питань удосконалення обліку та аудиту основних засобів, а також недостатнє їхнє вивчення визначили вибір теми, її цільову спрямованість і завдання.
Метою роботи є розробка теоретичних, методичних і практичних рекомендацій з удосконалення бухгалтерського обліку та аудиту основних засобів.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
- розкрити економічну сутність основних засобів, обґрунтувати необхідність й удосконалити класифікацію основних засобів;
- надати організаційно-правову характеристику підприємства, провести аналіз основних показників господарської діяльності, ефективності використання основних засобів та фінанасового стану підприємства;
- проаналізувати організаційні основи бухгалтерського обліку і аудиту основних засобів на прикладі діючого підприємства;
- виявити проблеми комп’ютеризації та шляхи їх вирішення;
- внести пропозиції щодо вдосконалення документального оформлення та синтетичного й аналітичного обліку основних засобів;
- обґрунтувати й запропонувати методику аудиту основних засобів.
Об'єктом дослідження в роботі є облік та аудит основних засобів підприємств транспортної галузі України.
Предметом дослідження виступають організаційно-методичні питання обліку і аудиту основних засобів.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є обґрунтування необхідності вдосконалення обліку і аудиту основних засобів та вирішення пов’язаних із цим процесом проблем.
Для узагальнення й оцінки сучасного стану організації та ведення обліку основних засобів на підприємствах України використано методи асоціацій і аналогій; логічного аналізу; деталізації; порівняльного аналізу; системного вивчення господарських процесів; евристичний метод експертної оцінки і контрольних питань; а також схематичні та графічні методи (для наочного зображення результатів дослідження). Обробка інформації здійснювалась з використанням табличного процесора Excel.
Теоретичну й методичну основу роботи сформовано за системним осмисленням законодавчих та нормативних актів України з питань бухгалтерського обліку і аудиту операцій з основними засобами; наукових розробок економістів з обліку і аудиту операцій з основними засобами; облікових, аналітичних і статистичних даних підприємства; публікацій у фахових виданнях, матеріалів науково-практичних конференцій та семінарів із питань обліку основних засобів.

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

На основі проведеного дослідження як теоретичних засад обліку основних засобів, так і практичного аспекту даного питання зроблені наступні висновки та надані пропозиції:
1. У роботі розкрита сутність основних засобів як об'єкта бухгалтерського обліку. Під час визначення змісту понять “основні засоби” і “основні фонди” відзначено різну їхню інтерпретацію з позиції економічної теорії, положень фінансового обліку і податкового законодавства. Установлено, що визначення основних засобів залишається складним питанням, однак протягом останніх років воно постійно реформується.
2. Проаналізувавши підходи різних фахівців та норми правових документів, у роботі виділено наступні важливі ознаки основних засобів: це матеріальні активи; вони є майном юридичної особи та мають особливе призначення – для використання у процесі діяльності (тобто це не особисте майно громадян); термін використання; вони переносять свою вартість частинами на новоодержаний продукт.
На підставі зазначеного запропоновано наступне їх визначення: основні засоби - це матеріальні активи, придатні для використання у процесі діяльності суб’єкта підприємництва або установи (організації), які втрачають свою вартість частково, шляхом перенесення її на новоодержаний продукт, та очікуваний термін використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу).
3. Аналіз нормативної бази та практики обліку основних засобів, що склалася, дозволив визначити такі основні проблеми обліку основних засобів на даному еволюційному етапі його розвитку:
необхідність уточнення визначення основних засобів, їх класифікації у фінансовому та податковому обліку;
необхідність удосконалення методики оцінки та переоцінки основних засобів та її відображення в обліку за реальною вартістю;
удосконалення формування вартості основних засобів, з метою встановлення єдиних вимог у фінансовому та податковому обліку;
поліпшення документального оформлення операцій з основними засобами;
удосконалення оподаткування внесків до статутного капіталу основних засобів, обліку основних засобів за умови зміни системи оподаткування, а також обліку основних засобів у суб’єктів підприємництва малого бізнесу;
удосконалення обліку витрат на ремонт основних засобів;
удосконалення методів амортизації основних засобів.
4. Розглянутий порядок віднесення витрат на ремонти в системі оподаткування та в бухгалтерському обліку показав, що він суперечить основним теоретичним положенням відтворювального процесу. На цій підставі виникла необхідність уточнення поняття “капітальні інвестиції” шляхом додаткового віднесення до їхнього числа, поряд із вкладеннями в придбання, створення й удосконалення, витрат на капітальні ремонти, що забезпечують продовження експлуатаційної здатності основних засобів.
5. Виявлені істотні недоліки в обліку безоплатно одержуваних основних засобів. Доведено, що існуюча практика обліку безоплатно отриманих основних засобів містить протиріччя визначенню доходу, дане в П(С)БО1. У зв’язку з цим запропоновано підхід до синтетичного обліку безоплатно одержуваних основних засобів, який найбільше відображає економічну сутність операції.
6. Проведені дослідження обліку витрат на капітальні ремонти основних засобів, що вказали на існування серйозних недоліків у підході, затвердженому П(С)БО 7. Основне протиріччя складається у включенні в балансову вартість основних засобів витрат на поточні ремонти, які ніяк не можуть бути віднесені до відтворювального процесу, тому що вони є безупинними і тільки сприяють підтримці основного засобу в робочому стані. При цьому не відбувається накопичення грошей від обігу, а виручені від реалізації гроші, в обсязі витрат на ремонт, знову вкладаються в ремонтні роботи ще в більшому розмірі. І так продовжується до кінця існування машини. Отже, такі витрати цілком повинні відноситися до собівартості, а не капіталізуватися.
Запропоновано включення витрат на капітальні ремонти в собівартість за допомогою амортизації, що буде сприяти дотриманню в обліку принципу відповідності витрат доходам, які одержує підприємство в період функціонування відремонтованих основних засобів.
7. Відремонтована техніка менш продуктивна і вимагає великих витрат на її поточне обслуговування, тому при встановленні терміну корисного використання запропоновано орієнтуватися на один міжремонтний період, тобто до першого відмовлення в роботі, а далі вже переглядати термін експлуатації в залежності від можливостей підприємства. Такий підхід повинний лягати в основу формування облікової політики стосовно основних засобів.
8. Необхідно внести доповнення в Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”: “Витрати, що здійснюються для відновлення втрачених об'єктом економічних вигод, збільшують його балансову вартість шляхом зменшення нарахованого зносу за умови, що вона не буде перевищувати суму очікуваного відшкодування”.
9. При експлуатації основних засобів, одержаних безоплатно повинно нарахування зносу проводитись одночасно зі зменшенням величини капіталу, а не нарахуванням амортизаційних відрахувань, що відносяться на витрати. Це пояснюється тим, що підприємство не здійснювало власних капітальних інвестицій у безоплатно отриманий об'єкт і значить не повинне збільшувати витрати, зв'язані з нарахуванням амортизації.
10. Рекомендовано внести зміни в синтетичний облік дооцінки основних засобів. Запропонований підхід, також базується на думці, що підприємство не здійснювало власних капітальних інвестицій на суму дооцінки і значить не повинне збільшувати витрати, пов'язані з нарахуванням амортизації.
11. Зазначені помилки в методології бухгалтерського обліку основних засобів сприяють перекручуванню оцінки фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємств. Тому підприємствам потрібно корегування відповідних статей балансу.

Ціна

300

грн.

Студенський каталог готових робіт © 2024 - Усі права застережено Адміністрація сайту не несе відповідальності за матеріали, які розміщені користувачами.