Шановний користувач!
Якщо Ви рахуєте, що дана робота неякісна, порушує авторські права
або ж є проблеми з її достовірністю
повідомте про це адміністратора

Нормування бензолу у навколишньому середовищі

Курсова

№ K-26250

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО БЕНЗОЛ
1.2 Історія досліджень
1.3 Фізичні властивості
1.4 Хімічні властивості
1.5 Одержання та застосування
РОЗДІЛ 2. НОРМУВАННЯ БЕНЗОЛУ В НАВКОЛИШНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ
2.1 Бензол (бензен) нафтовий. Стандартизація та нормування
2.2 Бензол (бензен) кам’яновугільний та сланцевий. Стандартизація та нормування
2.3 Вплив бензолу (бензену) на організм людини. Патогенез
2.4 Профілактика на виробництві
ВИСНОВКИ
ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Проблема регулювання відносин «природа – людина» у наш час набула особливої гостроти. Саме тому виникла необхідність обмежити антропогенне навантаження на компоненти і комплекси навколишнього середовища. У зв’язку з цим перед суспільством постало безліч питань: який рівень втручання у природу є допустимим, а який – вже ні? Як визначити межу навантаження? Як її кількісно визначити? [1]
Одним із базових механізмів регулювання навколишнього природного середовища є державне екологічне нормування. Екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. [2]
В усіх сферах природокористування антропогенні навантаження на навколишнє природне середовище повинні забезпечувати безпеку середовища мешкання людини і не призводити до деградації природних екосистем. Оцінка навколишнього середовища припускає порівняння його стану з визначеними нормами. Як критерії можуть виступати показники природного непорушеного стану природних комплексів або фонові параметри середовища.
Екологічне нормування є етапом стратегії регулювання якості навколишнього природного середовища. Система нормування є інструментом державної політики в області природокористування і охорони навколишнього середовища.
Під нормуванням антропогенного навантаження на навколишнє середовище розуміється оцінка дії антропогенних факторів на природне середовище (вода, повітря, грунт), природні ресурси і здоров’я людей.
В основу нормування антропогенного навантаження на навколишнє середовище – покладено екологічне нормування всіх забруднювачів на основі визначення гранично допустимих концентрацій (ГДК) у різних середовищах, яке ґрунтується на санітарно-гігієнічних нормах.
У відповідності до природоохоронного законодавства України нормування якості оточуючого природного середовища виконується з метою встановлення гранично допустимих норм антропогенних впливів, які гарантують екологічну безпеку населення, збереження генофонду, забезпечують раціональне використання і відтворення природних ресурсів в умовах постійного розвитку господарської діяльності. [3]
При цьому під впливом розуміють антропогенну діяльність, пов’язану з реалізацією економічних, рекреаційних, культурних інтересів і таку антропогенну діяльність, яка вносить фізичні, хімічні, біологічні зміни в природне середовище.
Кінцева мета нормування – забезпечення науково обґрунтованого поєднання економічних та екологічних інтересів як основного суспільного процесу. Визначена таким чином мета нормування антропогенного навантаження на оточуюче природне середовище передбачає наявність граничних умов (нормативів) як на самий вплив, так і на фактори середовища, які відображають і сам вплив, і відгуки на нього екосистем. Принцип антропоцентризму був вирішальним щодо історії розвитку нормування, тобто: значно раніше за решту були встановлені нормативи припустимих для людини умов середовища (в першу чергу – виробничого середовища). Однак, людина не є найбільш чутливою ланкою біосфери, а тому принцип “Захищена людина – захищена біосфера”, загалом кажучи, невірний. Нормативи якості складових навколишнього середовища повинні відображати вимоги до нього різних споживачів і забезпечувати збереження екологічної рівноваги в природних екосистемах у межах їх саморегуляції.
Головне у тому, що збереження екологічної рівноваги визначається не індивідуальною реакцією окремих особин, як в експерименті, а розгорнутою в часі та просторі реакцією всієї спільноти екосистеми. В цьому разі екологічні нормативи потрібно розробляти на локальному та регіональному рівнях, забезпечуючи тим самим екологічну рівновагу в глобальному масштабі. [4]

Ціна

100

грн.

Студенський каталог готових робіт © 2024 - Усі права застережено Адміністрація сайту не несе відповідальності за матеріали, які розміщені користувачами.