Шановний користувач!
Якщо Ви рахуєте, що дана робота неякісна, порушує авторські права
або ж є проблеми з її достовірністю
повідомте про це адміністратора

Аграрна проблематика в політичних концепціях українських соціал-демократів наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Дипломна

№ K-25688

Стан розробки аграрного питання в українській громадсько-політичній думці мав доволі невиразний характер у дореволюційній історіографії. Дана проблема не була відокремлена від ідеології соціалістичних партій або громадських організацій даного спрямування, котрі діяли у Наддніпрянській Україні. В радянській історичній науці дана проблема практично не досліджувалася. Сучасна українська історіографія зробила вагомий внесок у дослідження стану розробки суспільно-політичної думки українських політичних партій наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. Проте, незважаючи на наявність значної кількості праць, присвячених розвитку політичних концепцій даного періоду, наукова розробка проблеми відображення в них аграрного питання у 90-ті рр. ХІХ ст. – 1917 р. залишається недостатньою.
Щодо джерельної бази даної проблематики, то вона є доволі значною: партійно-організаційні документи, пропагандистсько-агітаційні матеріали, твори та публікації лідерів і провідних діячів громадських організацій і політичних партій, документи особистого походження. Значне місце серед них посідає партійна преса, що представлена виданнями українських політичних партій (РУП – «Гасло», «Селянин», «Праця»; УСДРП – «Вільна Україна»; УСП – «Добра Новина»).
Досліджуваний період визначається важливим етапом розробки ідейно-теоретичних засад й організаційно-практичним становленням українських громадських організацій, політичних партій до розв’язання аграрного питання. Врахувавши суспільно-політичні умови, що склалися в Російській імперії, та внутрішні процеси партійного будівництва, форми участі партій у загальноросійському визвольному русі, цей період розвитку української громадсько-політичної думки можна розділити на три етапи:
1) 90-ті рр. ХІХ ст. – 1904 р. став етапом виникнення та формування засадничих положень програм щодо вирішення аграрної проблеми в Наддніпрянській Україні;
2) 1905-1907 рр. – період подальшої розробки аграрної проблематики в програмних документах українських політичних партій в умовах Першої російської революції;
3) 1907-1917 рр. визначалися пошуком нових шляхів і засобів вирішення аграрного питання в період пост революційної політичної реакції й здійснення Столипінської аграрної реформи та в роки Першої світової війни.
Українська громадсько-політична думка була представлена трьома моделями розв’язання аграрного питання в Наддніпрянській Україні, відповідно до тих політичних сил, які їх репрезентували. Проте не залежно від напрямку, аграрне питання розглядалося у поєднанні з вирішенням національних проблем.
Важливість вирішення аграрного питання була зумовлена низкою чинників. Вагоме місце посідав соціально-економічний фактор, що став результатом реформи 1861 р. та стосувався інтересів селян, як найчисленнішої верстви українського суспільства. Поштовхом до виникнення та формування аграрних програм став процес формування у 90-х рр. ХІХ ст. перших громадсько-політичних організацій у Наддніпрянщині, зокрема «Братерства Тарасівців та групи Українська соціал-демократія. Варто відзначити, що всі вони своїм головним завданням вбачали боротьбу за національне, політичне та економічне відродження України, в контексті чого, важливе місце посідало аграрне питання.
Соціалістичний напрямок репрезентувався Революційною українською партією, котра була першою найбільш масовою політичною організацією. Її соціальну базу складали незаможні селяни та сільський пролетаріат. Діяльність даної партії носила аграрно-соціалістичний характер. Причому основними причинами загострення аграрної проблеми на початку ХХ ст. представники РУП визначали: малоземелля та безземелля селян, податковий тиск збоку уряду та жалюгідна платня, яку отримували сільські робітники. З огляду на це, основними шляхами розв’язання аграрного питання, на їх думку, мали бути: ліквідація викупних платежів, скасування повинностей, конфіскація монастирських та удільних земель, знищення сервітутів та чиншу. Поміщицькі господарства мали обкладатися додатковим податком для повернення селянам грошей, які вони сплатили за землю у вигляді викупних платежів. А у перспективі ці землі мали усуспільнюватись та передаватися у власність держави. Вони вважали, що селяни повинні були отримувати землю в оренду за трудовим принципом.
У цей час відбувався перехід РУП до активної агітаційно-пропагандистської діяльності. Спостерігалася еволюція щодо питання про форми боротьби селянства - від аграрного теро¬ру до страйку. При цьому члени партії брали активну участь у їх організації. Це свідчило про поступову переорієнтацію на засади європейської соціал-демократії. Разом із тим, керів¬ництво партії багато в чому обстоювало вимоги, які співпада¬ли з аграрною програмою РСДРП. При вирішенні ж проблем майбутнього державного устрою та аграрної реформи РУП виходила з українських національних інтересів. Також роби¬лася спроба об'єднати РУП і УСП, в тому числі й з метою консолідації зусиль для розв'язання аграрного питання.
Революція 1905-1907 рр. та зміни, що відбувалися у цей час (демократизація суспільно-політичного життя, акти¬візація та поширення селянського руху, діяльність І та II Державних Дум, початок впровадження Столипінської аграр¬ної реформи), визначили новий етап у розвитку української громадсько-політичної думки.
Подальшим розвитком ідейних основ, в яких значне міс¬це посідало аграрне питання, характеризувалася діяльність РУП-УСДРП. Слід зазначити, що в аграрних програмах українських соціал-демократів з'явилися нові підходи щодо його розв'язання. Серед них - здійснення муніципалізації землі та ліквідація черезсмужжя. На відміну від інших по-літичних партій, члени УСДРП найбільш радикально про¬понували вирішити питання розподілу поміщицьких земель. Вони наполягали на їх конфіскації та передачі місцевим громадам. Сталими залишалися погляди на форми організаційної боротьби, серед яких найбільш дійовими на їх думку був страйк. Члени партії прихильно ставилися до діяльності ВСС як засобу подальшої організованості селянського руху Позитивним став досвід думської діяльності партії. Це позначилося на оприлюдненні власної заяви щодо розв'язання аграрної проблеми, яка базувалася на програмних садах партії. УСДРП продовжувала співпрацювати з європейськими соціалістами, в тому числі у розв'язанні аграрного питан¬ня. Есдеки пов'язували його вирішення з запровадженням авто¬номії України. Однак, через брак послідовності у реалізації програмних положень та активну діяльність російських полі¬тичних вартій, належної підтримки з боку селян і робітників у них не було.
Цей період визначався також процесом формування основних програмних положень українських есерів. Йшло активне обговорення аграрних проблем і шляхів їх вирішення. Проте цілісної програми розроблено не було, і аграрна проблематика відображалася, переважно, в окремих статтях та виступах їх представників (М. Залізняк, В, Хвіст). Значне місце у розв'язанні аграрного питання мала відігравати, на їх переконання, також Державна Дума.
Політична реакція, Столипінська аграрна реформа та Перша світова війна стали тими чинниками, що визнача¬ли зміст і форми діяльності українських політичних партій при вирішенні аграрного питання у міжреволюційний період. Серед національних соціалістичних партій найпотужні¬шою в цей час була УСДРП. Активізувала свою діяльність і УПСР.
Помітний внесок у концептуальний розвиток аграрної проблеми зробили у цей час члени УСДРП. Українські со¬ціал-демократи виступали за обов'язкове поєднання аграр¬ного та національного питань. Однак при цьому розробка ними аграрного питання подавалася виключно в соціально-класовому аспекті. У національному питанні збереглася ви¬мога автономії України. Разом із тим, серед представників УСДРП існувала певна невизначеність відносно різних соціальних груп населення, що згубним чином відобразилася на реалізації потенційних можливостей партії. Так, В. Садовський, Л. Юркевич наголошували на необхідності організації роботи серед заможного селянства, а М. Порш орієнтувався на чисельний український пролетаріат.
Українські есдеки далі відстоювали ідею муніципалізації землі. Водночас для них характерна негативна загальна оцін¬ка Столипінської аграрної реформи. На їхню думку, слабким місцем урядових реформ була незначна підтримка цих пе¬ретворень з боку селян і також те, що вони не враховували специфіки аграрних відносин у різних регіонах Російської імперії, зокрема і в Наддніпрянщині (М. Порш). Українські соціал-демократи відкидали можливість купівлі землі через Селянський банк, критикували діяльність урядових землев¬порядних комісій і негативно ставилися до створення хутір-ських і відрубних господарств. Разом із тим, вони вважали, що проблему малоземелля та безземелля можна вирішити шляхом проведення послідовної переселенської політики.
У цей час есдеки вперше висловлюють ідеї проведен¬ня інтенсифікації сільськогосподарського виробництва та підтримки сільськогосподарської освіти селян (М. Порш А. Жук). Ще одним кроком до аграрних перетворень, які ак¬тивно обговорювалися представниками УСДРП, було ство¬рення кооперативних організацій (М. Садовський, Л. Юркевич). Частина членів партії висували пропозицію щодо надання автономного статусу кооперативним організаціям, котрі діяли в Наддніпрянщині.
Соціал-демократи прагнули використовувати вже апро¬бовану тактику боротьби: страйк і діяльність під час виборів і роботи ІІ Державної Думи. Разом із тим, партійне керів¬ництво дедалі більше звертається до західноєвропейського досвіду соціалістичної боротьби, в тому числі й при розв'я¬занні аграрного питання.
У міжреволюційний період українські есери не спро¬моглися сформувати чітко визначеної програми аграрних пе¬ретворень, відтак, на даному етапі, маємо лише окремі за¬гальні положення. Серед них: примусове й безоплатне від¬чуження землі на користь селян, створення кооперативів як форми ведення селянського господарства й захисту їх еконо¬мічних справ (М. Стасюк, А. Терниченко), поширення сіль¬ськогосподарської освіти серед селян. У публікаціях одного з активних діячів партії О. Мицюка негативно оцінювала¬ся політика уряду П. Столипіна. Дискусійним залишалося питаня щодо політики реалізації аграрних перетворень: з одного боку, ідея соціалізації, з іншого - націоналізації.

Ціна

250

грн.

Студенський каталог готових робіт © 2024 - Усі права застережено Адміністрація сайту не несе відповідальності за матеріали, які розміщені користувачами.