Шановний користувач!
Якщо Ви рахуєте, що дана робота неякісна, порушує авторські права
або ж є проблеми з її достовірністю
повідомте про це адміністратора

Стилістична функція та різновиди іменних односкладних речень (на матеріалі поезій В.Стуса)

Курсова

№ K-8941

Вступ
Розділ І
Різновиди іменних односкладних речень в сучасній українській літературній мові
1.1 Науково-теоретичні відомості про поняття «номінативне речення». Історія вивчення. Загальна характеристика
1.2 Ґенітивні речення, їх особливості. Загальна характеристика
1.3 Особливості вокативних речень. Загальна характеристика
Розділ II
Стилістична функція та різновиди іменних односкладних речень в сучасній поезії (на матеріалі поетичних збірок В.Стуса)
2.1 Номінативні речення, їх різновиди та стилістична функція в поетичних текстах В.Стуса
2.2 Особливості ґенітивних та вокативних речень в поезіях В.Стуса
Висновки
Аналіз особливостей реалізації іменних односкладних речень у поетичному тексті В.Стуса (на матеріалі збірки поезій "Час творчості") дав змогу зробити такі висновки:
І. Для чіткого розмежування іменних односкладних речень від омонімічних структур потрібно враховувати не лише формально синтаксичні, а й граматико-семантичні структури речення і характеризувати його в чотирьох аспектах: а) формально-синтаксичному; б) граматико-семантичному в)семантичному; г)комунікативному, щоб у кінцевому результаті досягнути максимальної точності.
2. Односкладні іменні речення (номінативні, вокативні, ґенітивні) належать до синтаксичних конструкцій, що були успадковані ще в давньоруський період, оскільки зустрічаються в джерелах давньоруської мови. Проте набули поступового функціонального розширення в староукраїнській мові. Масове їх вживання припадає на формування нової української мови. Вони стали об'єктом важливих наукових досліджень минулого століття і продовжують привертати увагу мовознавців і сьогодні, оскільки вважаються багатофункціональним мовним явищем.
3. Номінативним називається речення, яке стверджує буття предмета або явища (нерідко в супроводі значення вказівності, емоційної оцінки) і мають головний член виражений іменником у називному відмінку. Також головний член може виражатися займенником чи кількісно-іменниковим сполученням. За семантикою поділяються на: буттєві, емоційно-оцінні та вказівні. Можуть бути поширеними та непоширеними. Поширюватись можуть за допомогою додатків та препозитивних означень. Але не з допомогою детермінуючого члена (обставини),бо це свідчить про неповноту двоскладного, неповного, еліптичного речення.
Список використаної літератури

Студенський каталог готових робіт © 2024 - Усі права застережено Адміністрація сайту не несе відповідальності за матеріали, які розміщені користувачами.