Шановний користувач!
Якщо Ви рахуєте, що дана робота неякісна, порушує авторські права
або ж є проблеми з її достовірністю
повідомте про це адміністратора

Творчий потенціал осіб з різним рівнем потягу до самоактуалізації

Курсова

№ K-18564

План
Вступ.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ РОЛІ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ У ПРОЦЕСІ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ.
1.1. Самоактуалізація як основне прагнень людини.
1.2. Творча обдарованість та її роль у самоактуалізації особистості.
1.2.1. Поняття творчої обдарованості.<BR>
1.2.2. Підходи до вивчення креативності у психологічній науці.
Висновки до Розділу І
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ.
2.1. Основні підходи до дослідження потягу до самоактуалізації
2.2. Основні підходи до дослідження рівня креативності особистості.
2.3. Організація дослідження.
Висновки до Розділу ІІ
РОЗДІЛ ІІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ МІЖ ПОТЯГОМ ДО САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ ТА ТВОРЧИМ ПОТЕНЦІАЛОМ
3.1. Результати емпіричного дослідження взаємозв’язку між потягом до самоактуалізації та творчим потенціалом.
3.2. Аналіз особливостей взаємозв’язку між потягом до самоактуалізації та творчим потенціалом.
Висновки до Розділу ІІІ
Висновки
Список літератури
Додатки

ВСТУП
Актуальність. Проблема самоактуалізації особистості досить актуальна у наш час, оскільки йдеться про одну з головних проблем середньостатистичної сучасної людини – досягнення гармонії у собі. А враховуючи психологічний клімат сучасного суспільства, проблема набуває особливої гостроти.
На сучасному етапі розвитку людської цивілізації значний внесок в розкриття суті зазначеної проблеми був здійсненний представниками гуманістичної психології (А. Маслоу, Г. Оллпорт, К. Роджерс), які одні з найперших зосереджувалися саме на вивченні самоактуалізації.
Для сучасної вітчизняної психології проблема самоактуалізації не є новою, але мало привертає увагу психологів.
Проблема творчості у вітчизняній психології є набагато більше дослідженою, про що свідчить наявність різноманітних авторських концепцій творчості, представлених в результаті досліджень відомих психологів (Л.С. Виготський, Я.О. Пономарьов, В.О. Моляко, О.Н. Лук, Д.Б. Богоявленська, О.Л. Музика та ін.).
Вибрана тема є актуальною в психологічно-особистісному аспекті, тому що ставить за мету визначення дієвих орієнтирів для особистісного зростання та розвитку, для становлення повноцінної здорової особистості. Це виступає особливо важливим в умовах дисгармонійного, невлаштованого суспільства, де масштаб особистості часто визначається її здатністю до переборення несприятливих умов навколишнього життя. Для самоактуалізованої особистості важливо знати рівень можливих досягнень, щоб більш ефективно реалізувати власні прагнення та адекватно оцінити наявні успіхи, міру яких, як вважає А. Маслоу, визначає не стільки відстань до фінішу, скільки проміжок, пройдений від моменту старту.
Об`єкт дослідження: процес самоактуалізації особистості.
Предмет дослідження: роль творчості у процесі самоактуалізації.
Мета дослідження: виявити особливості взаємозв’язку між процесом самоактуалізації та творчим потенціалом.
Гіпотеза дослідження: існує зв’язок між процесом самоактуалізації та творчим потенціалом.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати наукову літературу з проблем самоактуалізації та творчого потенціалу особистості.
2. Вивчити зв’язок між потягом до самоактуалізації та творчим потенціалом.
Методологічні основи дослідження: теоретичною основою дослідження виступила теорія самоактуалізації особистості (А. Маслоу, К. Роджерс), а також дослідження Дж. Гілфорда та Л.С. Виготського.
Методи та організація дослідження: аналіз та узагальнення наукової
літератури, тестування (Самоактуалізаційний тест (САТ) – для визначення рівня самоактуалізації, методика діагностики вербальної креативності С. Медніка – для визначення рівня креативності).
Вибірка: 20 осіб віком від 17 до 26 років, які задіяні у мистецькій діяльності (художники, дизайнери, музиканти, поети, циркові артисти).
Надійність і вірогідність дослідження: забезпечуються репрезентативністю вибірки (20 осіб), застосуванням методів, релевантних меті і завданням дослідження, поєднанням кількісного та якісного аналізу, використанням методів математичної статистики.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження: вперше досліджувався взаємозв’язок між рівнем потягу до самоактуалізації та рівнем креативності особистості.
Практичне значення: результати дослідження можуть бути використані у педагогіці та педагогічній психології з метою покращення ефективності роботи з обдарованими дітьми.

Висновок.
Теорія самоактуалізації – наріжний камінь, ключовий елемент усієї гуманістичної психології та педагогіки, основною ідеєю якої є те, що свідоме прагнення до максимального розкриття власного потенціалу та реалізації його шляхом самоактуалізації є необхідним фактором повноцінного розвитку людини. Згідно з аналізом, проведеним А. Маслоу, самоактуалізацію визначають по-різному, але у визначенні головної суті самоактуалізації вчені дійшли згоди. Усі визначення самоактуалізації, незалежно від формулювання, передбачають примирення внутрішнього «Я» як «серцевини» особистості, та її зовнішніх проявів, тобто про «ідеальне функціонування» особистості, максимальний розвиток усіх її індивідуальних та загально видових здібностей; мінімізацію захворювань, неврозів та психічних порушень, що знижують здібності людини та є перешкодою для її ефективного функціонування.
Маслоу також у своїх працях вказував, що креативність є однією з обов’язкових характеристик самоактуалізованої особистості. Він зазначав, що під креативністю розуміє не лише творчість у плані мистецтва, будь то музика, живопис, чи література – він вкладав у це поняття набагато ширше значення, охоплюючи феномен творчого мислення в цілому. Креативність – здібність індивіда, яка характеризується готовністю до створення принципово нових ідей, що відхиляється від традиційних схем мислення і входить у структуру обдарованості як незалежний фактор, а також здатність вирішувати проблеми, що виникають всередині статичних систем. Маслоу вважав, що подібна творча спрямованість природжено властива всім, але втрачається більшістю під впливом оточуючого середовища та несприятливих обставин. На побутовому рівні це проявляється як здатність досягати мети чи знаходити вихід із, здавалось би, безвихідної ситуації, використовуючи обстановку, предмети та обставини неочікуваним чином.
Більшість наукових психологічних шкіл початку ХХ століття (структуралізм, функціоналізм і біхевіоризм) практично не розвивали ніяких нових ідей, корисних для вивчення креативності. Гештальт-психологія аналізувала складову креативності – інтуїтивне розуміння, але їх вивчення майже не вийшло за рамки визначення та механізмів інтуїції; природа інтуїції гештальт-психологів не цікавила. Вперше розробка проблеми креативності відбулася у руслі психоаналізу.
Дослідження відбувалося з використанням двух методик: САТ (Самоактуалізаційний тест) для визначення рівня потягу до самоактуалізації досліджуваного, та тест Медніка «Діагностика вербальної креативності, дорослу модифікацію, для дослідження творчого потенціалу досліджуваних. Вибір методик пояснюється специфікою проблеми та віком досліджуваних (від 17 до 26 років).
В результаті проведеного дослідження ми бачимо, що рівень потягу до самоактуалізації дійсно пов’язаний з рівнем креативності особистості. Чим вище прагнення до самоактуалізації, тим вищою є креативність особистості. Мова не обов’язково йде про креативність у мистецькій діяльності; як вже згадувалося вище, дане твердження поширюється також і на креативність «побутову», що проявляється в оригінальному вирішенні дрібних побутових проблем.
Таким чином, ми можемо стверджувати, що гіпотеза дослідження підтвердилася.
Список використаної літератури.
1. Алиева Е.Г. Творческая одарённость и условия её развития //Психологический анализ учебной деятельности. – М.: ИП РАН, 1991. – с.7-17
2. Анастази А. Психологическое тестирование. Кн. 1. /Пер. с англ. /Под ред. и предисл. К.И. Гуревича, В.И. Лубовского. – М.: Педагогика, 1998. – 320 с.
3. Битянова Н.Р. Проблема саморазвития личности в психологии: Аналитический обзор. - М.: Флинта, 1998. - 48 с.
4. Богоявленская Д.Б. О предмете и методе исследования творческих способностей //Психол. журнал. – 1995. – т.16. - №5. – с.49-58.
5. Вахромов Е.Е. Психологические концепции развития человека: теория самоактуализации. - М.: Международная педагогическая академия, 2001
6. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте :Психол. очерк. – М.: Просвещение, 1991. – 92 с.
7. Галин А.Л. Личность и творчество. Психологические этюды. – Новосибирск, 1989. – 127 с.
8. Калина Н.Ф. О самоактуализации личности (вместо послесловия) // Маслоу А. Психология бытия. - М., 1997. - 304 с.
9. Клепіков О.І. Творчість: істина, краса, благо. – К.: Знання УРСР, 1991. – 48 с.
10. Лисовская Е.Б. Самоактуализирующаяся личность // Научно-техническая революция и социальная психология: Материалы межгородской конференции. - М.: Наука, 1981.
11. Лук А.Н. Психология творчества. – М.: Наука, 1978.
12. Макаев В.В., Гребенюк Н.И. Развитие, воспитание и формирование личности. - Ставрополь, СГПИ, 1993. - 35 с.
13. Макаров А.М. П΄ять етюдів: Підсвідомість і мистецтво: Нариси з психології творчості. – К.: Рад.письменник, 1990. – 285 с.
14. Маслоу А. Психология бытия. – М.: “Рефл-бук”, К.: “Ваклер”, 1997. – 303 с.
15. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы / Под ред. Г.А. Балла, А.Н. Леонтьева и др. - М.: Смысл, 1999. - 425 с.
16. Маслоу А. Самоактуализация // Психология личности. Тексты. - М.: МГУ, 1982
17. Матіюк І.О. Формування творчих здібностей інтелектуального характеру// Директор школи. – 1999. - №19. – с.7.
18. Большой психологический словарь. Под ред. Мещерякова Б.Г., Зинченко В.П.//М.: Прайм-Еврознак, 2003 - 672 с.
19. Здібності, творчість, обдарованість: теорія, методика, результатидосліджень/ За ред. В.О. Моляко, О.Л. Музики. – Житомир: Вид-во Рута,2006. – 320 с.
20. Немиринский О.В. Личностный рост в терапевтической группе. - М.: Смысл, 1999. - 112 с.
21. Ниренберг Дж.И. Исскуство творческого мышления. – Минск: Попурри, 1996. – 240 с.
22. Пиняева C.Е., Андреев И.В. Личностное и профессиональное развитие в период зрелости // Вопросы психологии. - 1998. - № 2. - С.3-10.
23. Піхманець Р.В. Психологія художньої творчості. – К.: Наук. думка, 1991. – 164 с.
24. Разумникова О.М. Личностные и когнитивные свойства при экспериментальном определении уровня креативности / О. М. Разумникова, О. С. Шемелина // Вопросы психологии, 1999, № 5.

Ціна

400

грн.

Студенський каталог готових робіт © 2024 - Усі права застережено Адміністрація сайту не несе відповідальності за матеріали, які розміщені користувачами.