Шановний користувач!
Якщо Ви рахуєте, що дана робота неякісна, порушує авторські права або ж є проблеми з її достовірністю повідомте про це адміністратора
соціальний захист
Курсова
№ K-22807
План Вступ 1. Поняття соціального захисту. 2. Характеристика соціального захисту осіб що постраждали від Чор-нобильської аварії 2.1 Особи, що підлягають соціальному захисту внаслідок Чорнобильської катастрофи. 2.2 Види соціального захисту осіб, що постраждали внаслідокЧорнобильської аварії. Висновок Список використаної літератури
Вступ Одним з пріоритетних напрямків внутрішньої політики України як демократичної, правової і соціальної держави є забезпечення комплексу заходів із захисту окремих категорій громадян, нормальна життєдіяльність яких утруднена або обмежена впливом негативних факторів об'єктивної властивості. Серед громадян, які повинні бути охоплені державною системою соціального захисту, особливе місце займають особи, які зазнали радіаційного впливу внаслідок чорнобильської катастрофи. Аварія на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 р. по характеру і масштабам своїх негативних наслідків фактично не має аналогів у світовій практиці радіаційних катастроф. Її жертвами стали сотні тисяч людей, які проживають або проживали на забруднених територіях, а також брали участь у ліквідації наслідків аварії. Діяльність держави щодо якнайшвидшої локалізації катастрофи, забезпечення максимально оперативних та ефективних заходів захисту населення забруднених регіонів поступово трансформувалася в носить довгостроковий характер державну функції щодо подолання негативних наслідків аварії. Успішна реалізація зазначеної функції передбачає створення належної системи правового регулювання в даній сфері, її постійного розвитку та вдосконалення. У процесі становлення і розвитку законодавства про соціальний захист громадян, які зазнали впливу радіації, і в практиці його застосування було виявлено серйозні проблеми, пов'язані насамперед із встановленням категорій осіб, що потребують захисту, критеріїв визначення характеру та розміру ядерної шкоди, вибору оптимальних способів і форм його відшкодування, без глибокої наукової розробки та всебічного дослідження яких неможливо вдосконалення наявної нормативної бази. Необхідність розробки зазначених проблем обумовлена як складністю вирішення багатьох питань, відсутністю достатнього досвіду регулювання відносин у даній сфері, так і деякої суперечливістю пропонованих концепцій радіаційного захисту, що пояснюється недостатнім теоретичним дослідженням всього комплексу проблем подолання негативних наслідків чорнобильської катастрофи. Слід зазначити, що питання соціального захисту громадян, які зазнали радіаційного впливу, в юридичній науці по суті не розглядалися. Є лише одна дисертаційна робота, що стосується правових проблем подолання наслідків чорнобильської катастрофи, але вона присвячена переважно реалізації повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Крім того, більшість робіт, присвячених проблемам відшкодування шкоди, заподіяної в процесі промислової експлуатації ядерних енергоустановок, було підготовлено та опубліковано до аварії на ЧАЕС і тому в них не могла бути врахована і відображена специфіка відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок чорнобильської та інших радіаційних катастроф. Окремі питання теоретичного плану, пов'язані з темою дисертації, і, зокрема, про поняття соціального захисту, її сутності висвітлювалися в науці конституційного права3. У ряді дослідження проблем трудового права та права соціального забезпечення розглядалося надання окремих форм соціального захисту у зв'язку з роботою у несприятливих умовах, однак при цьому не порушувалися проблеми використання цих форм захисту (головним чином пільг) як засоби відшкодування шкоди. Таким чином, теоретична і практична актуальність теми цього дослідження обумовлена не тільки особливою значущістю забезпечення ефективного соціального захисту громадян, які зазнали радіаційного впливу внаслідок чорнобильської катастрофи, необхідністю вдосконалення її законодавчого регулювання, а й нерозробленістю даної теми в правовій науці. Метою дослідження є аналіз становлення і розвитку законодавства про соціальний захист громадян, які зазнали впливу радіації внаслідок аварії на ЧАЕС, та визначення основних напрямків його вдосконалення, розгляд проблем, що виникають у процесі нормотворчості та правозастосування, розробка науково обгрунтованих рекомендацій щодо їх розв'язання. Виходячи із зазначеної мети, основними завданнями дисертації є: - визначення поняття "соціальний захист" стосовно до окремих категорій громадян, які зазнали радіаційного впливу внаслідок чорнобильської катастрофи, і сутності соціального захисту; - формулювання основних принципів соціального захисту громадян, які зазнали впливу радіації, які повинні бути покладені в основу законодавчого регулювання відносин у даній сфері; - визначення критеріїв адресності захисту, а також найбільш оптимальних форм відшкодування шкоди та соціального захисту громадян на основі аналізу чинного законодавства та правозастосовчої практики; - аналіз процесу формування та розвитку законодавства про соціальний захист громадян, які зазнали впливу радіації, визначення основних тенденцій та пріоритетних напрямків його вдосконалення; У процесі дослідження використовувалися логічний, історичний та порівняльно-правовий методи, які в повній мірі дали змогу дослідити усі аспекти соціального захисту осіб що постраждали від Чорнобильської катастрофи.
1. Поняття соціального захисту Конституція України проголошує, нашу країну демократичною, соціальною і правовою державою . На даний час Україна переживає період свого становлення як демократичної та правової держави, закладається фундамент розбудови соціальної держави. Соціальна держава має створювати умови для забезпечення громадян роботою, перерозподіляти доходи через державний бюджет, забезпечувати людям прожитковий мінімум, сприяти збільшенню числа дрібних і середніх власників, охороняти найману працю, піклуватися про освіту, культуру, сім’ю, охорону здоров’я, поліпшувати соціальне забезпечення тощо. Конституцією України визначено, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека; права та свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження та забезпечення прав і свобод людини є основним обов’язком держави. Отже, держава зобов’язує себе здійснювати функцію соціального захисту громадян.
Ціна
110
грн.
Ця робота була виставлена на продаж користувачем сайту, тому її достовірність, умови замовлення та способи оплати можна дізнатись у автора цієї роботи
Головна сторінка
Продати роботу
Додати портфоліо
Каталог робіт
Замовити роботу
Новини сайту
Цікаві тести
Метод. вказівки
Ваші відгуки
Як продати роботу?
Питання/Відповідь
Написати адміну
Реклама на сайті
Правила сайту
Завантажую фото...
lessonz 
vipbond 
k_alena 
Ангелина 
olga 
uliya 
FPM-2007 
Viktor 
mars1814 
Nayka 