Психофізіологія тестові завдання

Контрольна робота

№ K-28576

Тестові завдання

Варіант 1
1. Психофізіологія вивчає:
1) психічний зміст людини;
2) взаємодію організму із зовнішнім середовищем;
3) закономірності поведінки людини;
4) стани організму, які супроводжують психічні процеси.
2. Психофізіологія розглядає психічні процеси:
1) як сукупність внутрішніх відчуттів;
2) як «скриньку», до якої надходить інформація, що там змінюється і виходить у вигляді поведінкової реакції;
3) як розуміння всіх складних процесів і механізмів, що визначають поведінку людини;
4) як механізми, які визначають поведінку людини.
3. Значення типів ВНД для психофізіології полягає:
1) в оцінюванні швидкості виникнення, протікання і зникнення нервових процесів;
2) у визначенні і прогнозуванні функціонального стану організму при різній діяльності і впливу на нього різних збуджуючих факторів середовища;
3) у визначенні характеристики індивідуальних особливостей людини протягом усього життя;
4) в оцінюванні здатності витримувати тривалі і концентровані збудження.
4. В основі розвитку здібностей лежить:
1) сукупність умов, за яких природжені фізичні, фізіологічні, психологічні, морфологічні та інші компоненти людини можуть виявлятися;
2) особливості вищої нервової діяльності;
3) умови виховання;
4) генетично зумовлені задатки.
5. Психофізіологічним змістом емоційних станів є:
1) сприйняття зовнішнього середовища через фізіологічні реакції;
2) хвилювання, які підкреслюють значення певних дій або ставлення до подій;
3) почуття, які супроводжують страх, радість, агресію, надію, сумніви, гордість та ін.;
4) стан організму, який відображає суб’єктивне ставлення людини до того, що відбувається.

Варіант 2
1. Зазначте психофізіологічний характер функціональних перебудов в організмі у процесі адаптації:
1) збереження внутрішньої сталості організму при змінах впливу зовнішнього середовища;
2) здатність пристосовних механізмів змінювати функції систем організму під впливом факторів внутрішнього і зовнішнього середовища;
3) певні зміни захисних і регуляторних реакцій організму на збурюючі фактори;
4) пристосовні перебудови організму, які супроводжуються зміною регуляції функцій в умовах нового існування.
2. Характеристики психофізіологічного стану жінки в різні фази біологічного циклу:
1) розумова працездатність підвищена після овуляції і перед початком менструації;
2) під час менструації підвищується тактильна чутливість, зменшуються нервові впливи на регуляцію фізіологічних функцій;
3) у дні овуляції і менструації знижується увага, чутливість аналізаторних систем, підвищується дратівливість та емоційна нестабільність;
4) у фазі овуляції стан погіршується, в інші дні він сталий.
3. Зазначте психофізіологічні особливості дитячого організму:
1) до періоду статевого дозрівання діти краще від дорослих створюють стабільність функціонального стану організму, потім у них змінюється рівновага нервових процесів і підвищується переважання збуджуючих процесів над гальмівними;
2) у дошкільний і початковий шкільний період поступово ускладнюються механізми ВНД, підвищується значення другої сигнальної системи, вплив ЦНС на вегетативні центри збільшується; під час статевого дозрівання порушується нервово-гуморальна регуляція функцій, що супроводжується зниженням координації, процесів збудження і гальмування, розладами психічного стану;
3) у період першого і другого дитинства формується взаємозв’язок координаційних механізмів регуляції з вегетативними функціями, що підвищує збудливість нервових процесів;
4) порівняно з дорослими у дітей рухомість основних нервових процесів знижена, а здатність мозку до аналізу і синтезу підвищена.
4. Зміни психофізіологічного стану організму у процесі гіпокінезії:
1) відсутність аферентної стимуляції знижує активність нервових клітин, гальмівні процеси переважають, поступово погіршується розумова працездатність;
2) слабшають життєві функції організму на фоні незначного зниження рухливості нервових процесів;
3) знижується фізична працездатність, а ефективність розумових процесів залишається стабільною;
4) регуляторні механізми підтримують життєдіяльність стабільно на мінімальному рівні функціонування.
5. Психофізіологічна підготовка – це:
1) формування діяльності сенсорних систем до впливу різних подразників;
2) вироблення вегетативного стереотипу для успішнішого виконання трудової діяльності;
3) оволодіння спеціальними знаннями і навичками, що зменшують напруженість організму під час певної діяльності;
4) ознайомлення із засобами, прийомами і методами, які розширюють можливості організму, формують певні реакції організму і вегетативні прояви для використання їх в необхідних умовах.

Варіант З
1. Психофізіологічне оцінювання здібностей передбачає:
1) визначення загальної активності, що обумовлює внутрішню потребу до самовираження;
2) експериментальне виявлення характеристик ВНД;
3) діагностику здатності людини виконувати певну діяльність;
4) використання індивідуальних характеристик фізіологічних проявів у процесі різноманітної розумової і психомоторної діяльності.
2. Зазначте, як відбувається психофізіологічна перебудова організму в пубертатний період розвитку:
1) змінюється функція ВНД, що стабілізує життєво важливі процеси організму;
2) центральна нервова система якісніше регулює вегетативні реакції організму, що визначає психічну зрілість підлітка;
3) змінюється нейрогуморальна регуляція функцій, рівновага основних нервових процесів, що сприяє різкому переходу від стану екзальтації до депресії;
4) одночасно з появою статевих ознак у підлітків різко гальмується інтенсивність нервових процесів.
3. Зазначте, які зміни психофізіологічного стану організму відбуваються під час напруженої фізичної роботи:
1) злагоджена діяльність соматичної і вегетативної систем досягає максимуму, ЦНС функціонує в умовах оптимального напруження;
2) знижується інтенсивність реакцій умовних рефлексів, чутливість аналізаторів, порушується координація, нервові процеси гальмуються;
3) стан організму досягає найоптимальнішого функціонування, нервові процеси найбільш урівноважені;
4) підвищується умовно-рефлекторна діяльність, зменшується латентний період реакцій, поліпшується здатність до переключення.
4. Спеціалісту-психофізіологу на виробництві необхідно:
1) вміти оцінювати психофізіологічний стан, знати вимоги до спеціаліста й умов праці, методи психофізіологічного дослідження;
2) вміти визначати ступінь складності виробничих процесів;
3) знати вимоги до професії і техніки безпеки, інші документи, які регламентують умови праці;
4) вміти визначати початок розвитку стомлення і знати способи запобігання і подолання його.
5. Зазначте основні ознаки стану стомлення при розумовій праці:
1) знижується температура тіла і погіршується загальний стан організму;
2) підвищується пульс, напруженішим стає ритм роботи;
3) загострюється сприйняття інформації, спостерігається стан нервово-психічного напруження;
4) розвиваються гальмівні процеси, які обмежують виснаження організму.

Варіант 4
1. Визначте психофізіологічні уявлення свідомості:
1) поступове оволодіння абстрактним мисленням;
2) можливість знайти певне рішення при спілкуванні;
3) взаємозв’язок розумових процесів у стані збудження з емоційними проявами;
4) сукупні знання людей, які передаються в абстрактній формі у процесі еволюції і спілкування.
2. Психофізіологічна характеристика резервів організму:
1) відбуваються зміни регуляції життєвих функцій, які забезпечують необхідну мобілізацію організму;
2) відбувається комплекс змін, які забезпечують у необхідний момент активацію організму;
3) відбуваються такі зміни пам’яті, уваги, мотивації, функціональної рухливості, які забезпечують необхідну реалізацію дій і розкриття всіх можливостей організму;
4) функціональні перебудови в організмі сприяють піднесеному стану всіх фізіологічних систем.
3. Психофізіологічна сутність надійності в екстремальних умовах полягає:
1) у підвищенні активності фізіологічних систем;
2) у проявах дій, прийнятті необхідних рішень у стані психофізіологічної напруженості;
3) у здатності визначати несприятливі фактори середовища;
4) у таких функціональних змінах організму, які забезпечують високу ефективність життєдіяльності.
4. Професіограма виробничої діяльності означає:
1) збирання інформації про значення різних фізіологічних, гігієнічних, ергономічних, соціально-психологічних, психофізіологічних та інших аспектів діяльності;
2) сукупність властивостей, необхідних для професійної діяльності;
3) анкетування з метою визначення основних здібностей;
4) аналіз характеристики умов трудової діяльності.
5. Перевтома – це:
1) підвищений стан психоемоційного напруження;
2) велике навантаження на аналізаторні системи, що сприяє зниженню їх чутливості і емоційній нестабільності стану;
3) знижений опір організму під час функціонального навантаження різного походження;
4) комплекс функціональних змін в організмі, які виявляються у зовнішніх негативних реакціях, головних болях, невротичних зривах тощо.

Варіант 5
1. Значення теорії функціональних систем для психофізіологічного оцінювання стану організму полягає:
1) у поясненні біологічних і соціальних мотивацій, пам’яті, здатності прогнозувати поведінку;
2) у поєднанні розуміння сукупності різних процесів, які регулюють соматичні і вегетативні функції;
3) у поясненні механізмів нейронних процесів у корі головного мозку, які забезпечують певний стан організму;
4) у можливості подолання рефлекторного підходу до аналізу поведінки людини.
2. Зазначте психофізіологічну характеристику станів організму при порушеннях біологічних ритмів:
1) переважають процеси збудження, що прискорює енергетичний обмін, змінює режим дихання на інтенсивніший;
2) фізіологічні функції змінюються відповідно до біологічних ритмів, при цьому забезпечується нормальний психічний стан;
3) при різких змінах часу змінюється ритм сну, що призводить до невротичних проявів, знижуються процеси збудження і гальмування, погіршується самопочуття, увага, пам’ять, з’являється тривога;
4) змінюється рухомість нервових процесів і загострюються судинні захворювання.
3. Зазначте психофізіологічну характеристику функціональних перебудов в організмі у процесі адаптації:
1) усі регуляторні процеси в організмі поступово вивільняються від зайвих дій, що створює сприятливі умови для фізіологічних процесів;
2) термінові реакції організму мобілізують фізіологічні резерви, потім формується нова програма гомеостатичного регулювання, змінюється чутливість сенсорних систем; перебудови в організмі забезпечують тривале пристосування організму до нових умов;
3) при терміновій адаптації організм реагує зміною рухомості нервових процесів, після чого мобілізуються психічні процеси;
4) у процесі адаптації змінюються властивості нервових клітин, скорочується термін проведення збудження через синапси і підвищується потужність функціонування організму.
4. Психофізіологічна характеристика стресу:
1) змінюються фізіологічні процеси регулювання нервової і ендокринної систем, активізуються вегетативні реакції, енергообмін, розвивається загальний адаптаційний синдром;
2) це такий стан організму, при якому підвищуються захисні можливості;
3) стан, який супроводжується руйнівними процесами в нервовій системі;
4) під час стресу процес збудження в ЦНС іррадіює і охоплює клітини рухового аналізатора мозку, що обмежує регуляцію довільних рухів.
5. Психофізіологічна характеристика сну:
1) під впливом речовин, які накопичуються в організмі за день, виникає гальмування нервових процесів і розвивається сон;
2) у результаті загального гальмування життєвих функцій вночі мозок відключає свідомість і людина засинає;
3) під впливом зниження вегетативного тонусу знижується активність серцево-судинної, дихальної, травної систем і в результаті знижується активність кори мозку, розвивається сон;
4) протягом дня мозок накопичує значну інформацію, яка під час сну переходить у довгочасну пам’ять. Крім того, гальмування в окремих ділянках кори послаблює активний вплив на неї ретикулярної формації, яка знижує діяльність кори мозку, і розвивається сон.

Варіант 6
1. Психофізіологічний зміст емоційних станів:
1) виразні емоційні прояви, на відміну від вегетативних реакцій, легше підпорядковуються довільній регуляції, тому вони супроводжують різні дії людини;
2) виразні прояви рухів, мови, жестів змінюють емоційний стан;
3) це примітивні реакції, у процесі яких людина втрачає можливість володіти собою;
4) визначається потребою і можливостями її задоволення. Мотивація активізує емоційний апарат мозку, що змінює суб’єктивне відчуття відповідної потреби і забарвлює поведінкові реакції.
2. Психофізіологічна характеристика здібностей:
1) це такі індивідуально-типологічні властивості нервових процесів, які забезпечують подолання лінощів;
2) це таке функціонування вегетативної нервової системи, яке забезпечує економічний режим роботи всіх органів і систем при виконанні певної діяльності;
3) це генетично зумовлені зміни фізіологічних, психофізіологічних, біохімічних процесів, які визначені генетично і у певних зовнішніх умовах сприяють ефективному виконанню діяльності;
4) це анатомо-фізіологічні особливості нервово-мозкового апарату, які забезпечують успішність виконання певної діяльності.
3. Психофізіологічні відмінності жіночого організму:
1) у зв’язку з тим, що у жінок енергетичний обмін інтенсивніший, вони краще почуваються у складних умовах життєдіяльності, у них досконаліша вегетативна регуляція функцій в умовах емоційного стресу;
2) жінки краще перероблюють мовну інформацію та запам’ятовують її; вони більш збудливі, емоційно нестійкі, у них підвищена сенсорна чутливість; в них краща, ніж у чоловіків, координація рухів, але менша їх швидкість; менший основний обмін допомагає їм виживати в екстремальних умовах, краще регулювати температуру тіла, легше засвоювати жири;
3) жінки ефективніше оволодівають рухами, у них краща пам’ять і швидкість переробки інформації;
4) жінки менш збудливі в незвичних умовах, у них знижені пороги чутливості аналізаторних систем.
4. Назвіть основні захворювання внаслідок стресу:
1) накопичення ліпідів у крові під час стресу сприяє розвитку атеросклерозу, це призводить до гіпертонії і порушення регуляції обміну речовин; нервові розлади провокують розлади шлунково-кишкового тракту, розвиток гастритів і виразок;
2) загальні захворювання, які зумовлені частою зміною зовнішнього середовища;
3) загострення хронічних хвороб, різні порушення рухової діяльності, виникнення дистрофічних змін;
4) різке зниження артеріального тиску і розвиток вегетативно-судинної дистонії за гіпотонічним типом з подальшим переходом у гіпертонічну форму.
5. Значення реактивності у пристосовних реакціях організму:
1) реактивність змінює стан організму, що, у свою чергу, забезпечує його пристосування;
2) зміни збудливості нервових процесів забезпечують плавні переходи організму з одного стану в інший;
3) реактивність формує душевний стан людини і таким чином впливає на ставлення до збудливих факторів і допомагає їх подоланню;
4) реактивність забезпечує адекватність реагування організму на різні подразники і характеризує його стан.

Варіант 7
1. В основі визначення темпераменту лежить:
1) такі критерії, як визначення гуморальних особливостей регуляції функцій, соматичних, а також вегетативних;
2) переважання в організмі людини однієї з основних рідин (флегми, крові, жовтої та чорної жовчі тощо);
3) схильність до певних захворювань;
4) властивості основних нервових процесів.
2. Основні емоційні прояви – це:
1) стан перенапруження, який супроводжується зовнішніми ознаками: стомленням, невдоволеністю, незадовільним самопочуттям;
2) зміни настрою людини, які супроводжуються активацією надниркових залоз;
3) зміни мови, рухів, жестів, настрою, зовнішнього супроводження поведінкових реакцій, які виражають суб’єктивне ставлення людини до того, що відбувається;
4) стани, коли людина реагує на подразнення не рефлекторними реакціями, а лише зміною функції вегетативних систем.
3. Для прояву здібностей необхідні такі фактори:
1) певна типологія ВНД;
2) генетично зумовлені задатки, обдарованість, індивідуальність, сприятливі умови середовища, соціальні фактори;
3) вроджені особливості психіки людини;
4) умови виховання.
4. Значення типології ВНД у виникненні стресу:
1) холерики і меланхоліки частіше зазнають впливу сильних подразників на нервову систему;
2) у холериків переважання гальмівних процесів провокує виникнення стресу;
3) розвитку стресу сприяє одночасна дія кількох подразників з протилежною спрямованістю збудження і гальмування;
4) меланхоліки більш стійкі до стресу у зв’язку з тим, що вони на всі подразники реагують слабким проявом сили нервових процесів.
5. Загальні уявлення про механізми термінової і тривалої адаптації:
1) термінова адаптація супроводжується частковою мобілізацією функціональних резервів, а тривала – повною;
2) при терміновій адаптації змінюються лише зовнішні прояви вегетативних реакцій, а при тривалій – нервові;
3) у відповідь на регулярний подразник організм реагує тривалими проявами змін нервових процесів, а незнайомий подразник викликає специфічні реакції;
4) початковою реакцією організму на подразник є повна мобілізація фізіологічних резервів, потім, якщо подразнення повторюється, функція набуває нової якості.

Варіант 8
1. Функціональні стани організму у різні фази загального адаптаційного синдрому:
1) спочатку виникає активація усіх функцій організму, потім вони гальмуються і нормалізуються;
2) організм адаптується до збуджуючих факторів, потім поступово змінює свої функції так, щоб забезпечити економізацію життєдіяльності до мінімальних рівнів;
3) першою реакцією є опір організму, потім поступове зниження всіх реакцій до рівня основного обміну, що закінчується повним пристосуванням;
4) початковою є реакція тривоги, потім змінюється опір організму дії стресора – рівень функціонування підвищується, закінчується цей процес повним незворотним виснаженням.
2. Психофізіологічні уявлення про механізми свідомості:
1) це такий стан залежності між підкорковою зоною і корою, який зумовлює мислення, почуття, накопичення знань;
2) це процес збудження, який супроводжує виникнення руху передачі нервових сигналів по колу, що забезпечує моніторинг змін, які відбуваються у зовнішньому середовищі;
3) це знання, які людина отримує в абстрактному вигляді і може передати іншим, при цьому виникають певні нервові вузли або «центри» зв’язку в корі головного мозку, які формують так звані фокуси взаємодії. Там порівнюється і синтезується інфор¬мація, яка була раніш, і яка щойно надійшла;
4) це певна концентрація нервових збуджень у певних зонах кори головного мозку.
3. Вимоги, які висуваються до спеціаліста-психофізіолога на виробництві:
1) психофізіолог вивчає виробничу документацію і визначає, що є найголовнішим для забезпечення високого рівня працездатності;
2) психофізіолог володіє певними знаннями, методами розробки і обґрунтування виробничих вимог, знає ознаки порушення нервової стійкості, основи психофізіологічних досліджень, методи їх обробки;
3) психофізіолог визначає рівень здоров’я службовця і встановлює для нього певний обсяг трудового навантаження;
4) психофізіолог повинен вирішувати соціальні питання, які сприятимуть підвищенню працездатності працівника.
4. Основні шляхи і методи профілактики стану перенапруження і перевтоми;
1) використання засобів психотерапії, фізіотерапії, фармакотерапії в комплексі з іншими заходами;
2) застосування стимулюючих препаратів, які підтримують високий рівень працездатності навіть у стані перевтоми;
3) необхідно на короткий час змінити темп роботи, а в разі необхідності підвищення працездатності виконати вправи розслаблюючого характеру;
4) якщо виник стан перенапруження, необхідно випити трохи горілки і розпочати м’язову релаксацію.
5. Зазначте схожість і відмінність психофізіологічних змін в організмі при фізичній і розумовій праці:
1) схожість полягає в тому, що здійснюється робота, а відмінність – у кінцевих результатах;
2) розумова праця забезпечує навантаження аферентних систем, а при фізичній лише контролюється певне м’язове напруження;
3) стан напруженості організму вищий при розумовій праці, а вегетативні прояви більш сталі і тривалі при фізичній праці;
4) спільним є певний ступінь нервово-психічного та емоційного напруження, а відмінним – реалізація вегетативних зрушень.

Варіант 9
1. Психофізіологічна характеристика розумової праці:
1) під час розумової праці нервове напруження сприяє виснаженню нервової системи;
2) виконання розумової роботи потребує психічного напруження, яке призводить до порушень нервово-психічного стану;
3) розумова праця супроводжується роздратованістю, виникненням головного болю, зниженням чутливості аналізаторних систем;
4) розумова праця супроводжується не так вегетативними проявами, як нейрофізіологічними, що супроводжується кровозабезпеченням мозку і підвищенням енергообміну нервових клітин.
2. Сутність і призначення психофізіологічного відбору – це:
1) заповнення спеціальних карт, де зазначають результати медичного контролю і фізичних якостей;
2) оцінювання змін функціонального стану під впливом розумової і фізичної роботи;
3) значення здібностей і якостей, які відповідають вимогам певнихвидів діяльності;
4) визначення темпераменту, що полегшує пристосування до виробничої діяльності.
3. Відмінність між «совами» і «жайворонками»:
1) «жайворонки» набагато швидше пристосовуються до нових незвичних умов, ніж «сови»;
2) «сови» мають високу працездатність у нічні години, а «жайворонки» – у ранкові;
3) «сови» можуть кілька днів не спати і при цьому зберігати високий функціональний стан організму, «жайворонки» – навпаки;
4) «сови» відрізняються від «жайворонків» функціональним станом у денні години, коли перші активізуються, другі знижують активність.
4. Назвіть компоненти психофізіологічної підготовки:
1) крім отримання спеціальних знань, підготовка передбачає формування вегетативних реакцій на різні подразники, оволодіння методами самоконтролю, самоспостереження, підвищення загальної стійкості організму, пристосування до розумових і фізичних навантажень;
2) поступове набуття рухових навичок для трудової діяльності;
3) ознайомлення з умовами праці, нормативними вимогами і правилами техніки безпеки;
4) оволодіння спеціальними знаннями, які необхідні для виконання певної діяльності.
5. Психофізіологічна характеристика стану афекту:
1) це такий стан, коли процеси гальмування переважають над процесами збудження і знижується функціональний рівень організму;
2) це комплекс почуттів і дій, які відображають ставлення організму до певних подій і діяльності;
3) це такий стан, коли свідомість переключається на інший фактор, у результаті чого змінюється психофізіологічний стан організму;
4) це такі вибухові реакції, коли людина втрачає самовладання.

Варіант 10
1. Здібності можна визначити так:
1) шляхом вивчення медичної картки;
2) за допомогою анкетного опитування;
3) необхідно зробити функціональне навантаження і визначити, яким напруженням вегетативних систем воно супроводжується;
4) за допомогою спеціальних тестів, які окрім типології ВНД визначають психомоторні, рухові та інші характеристики.
2. Формування поведінкового акту:
1) залежно від стану аналізаторних систем та індивідуальної швидкості реагування на подразники організм формує поведінковий акт;
2) поведінковий акт формується у процесі виховання дитини, а потім він лише коригується;
3) у разі потреби формується аферентний синтез, приймається рішення і програмуються дії, формується акцептор результату дії, сама дія, здійснюється еферентний синтез з його соматовегетативним забезпеченням, потім зворотна аферентація про параметри досягнутого результату;
4) у відповідь на подразник формується відповідна реакція.
3. Особливості функціонального стану мозку у спокої:
1) мозок перебуває весь час у стані очікування можливих збуджень;
2) у спокої постійно підтримується фонова активність нервових структур, яка є різною для нейронів і структур мозку;
3) функціональний стан мозку залежить від індивідуальних особливостей людини (екстраверсія – інтроверсія);
4) функціональний стан мозку підтримується на рівні, який лише забезпечує життєві процеси.
4. Суть аналітико-синтетичної діяльності головного мозку:
1) у процесі сприйняття інформації поступово зменшується її надлишок, відбирається лише та, яка має значення на цей момент;
2) уся інформація поступово відфільтровується в мозку і таким чином аналізується;
3) якщо подразник сприятливий для організму, то він переробляється і аналізується, якщо він шкідливий – мозок його не сприймає;
4) у головному мозку виникають нейронні напруження, які потребують поділу інформації залежно від її значення.
5. Характеристика факторів ризику виникнення стресу:
1) зміна режиму праці;
2) зміни соціального характеру і контактів між співробітниками і близькими людьми;
3) коли виховання дитини не ґрунтується на дидактичних принципах педагогіки, у зрілому віці це сприяє виникненню стресу;
4) це вроджені порушення системи внутрішньої секреції, які знижують захисні можливості організму; слабка ВНД; негативні прояви характеру, що може сприяти психоемоційному напруженню; несприятливе соціальне середовище, незабезпечені умови праці тощо.

Студенський каталог готових робіт © 2025 - Усі права застережено Адміністрація сайту не несе відповідальності за матеріали, які розміщені користувачами.