ЗМІСТ <br /><br /> ВСТУП…………………………………………………………………………..3 РОЗДІЛ І. Загальні положення про спадкування………………………….…6 РОЗДІЛ ІІ. Правове регулювання спадкування в Україні…………..….……13 РОЗДІЛ ІІІ. Спадкування за заповітом………………………….…….………23 ВИСНОВКИ……………………………………………….……………………28 СПИСОК ВИКОРИСТАЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………..……………33 <br /><br /> ВСТУП <br /><br /> Інститут спадкового права є одним із найважливіших у сучасній правовій системі України. Значення цього інституту зумовлено тим, що об'єктом спадкування переважно є право власності. Питання про те, що залишається після смерті померлого власника, кому воно має перейти, в якому порядку й обсязі, з найдавніших часів (ще з римського приватного права) до наших днів залишаються в центрі уваги суспільства і держави, законодавців і дослідників, кожної людини, оскільки вони тією чи іншою мірою стосуються їхніх інтересів. У процесі свого життя людина здебільшого накопичує певну кількість матеріальних благ і цінностей, якими бажає задовольнити не лише свої потреби, а й потреби своїх рідних та близьких, особливо у разі своєї смерті. Таким чином, інститут спадкування забезпечує родині померлого можливість зберегти та використати його майно, заощадження, чим сприяє зміцненню власності громадян. Спадкове право на сьогодні стало актуальнішим не тільки для фізичних, а й для юридичних осіб, оскільки воно істотно впливає на формування та склад їх вищих органів, їх діяльність, особливо це стосується питань спадкування акцій, часток (паїв) у статутному фонді. Таким чином, актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю теоретичного обґрунтування законодавчих положень Цивільного кодексу України щодо змісту й обсягу спадкових прав кожного громадянина, вперше здійснених у процесі кодифікації цивільного права. Адже це зумовлено тим, що за останні декілька років відбулися істотні зміни спадкового законодавства, тому відсутність практики застосування норм, що регламентують порядок прийняття спадкоємцями спадщини, зумовлюють необхідність дослідження питань, пов'язаних із встановленням меж і гарантій здійснення спадкоємцями права на спадкування. Призначення інституту спадкового права в умовах ринку - у стимулюванні розвитку приватної власності і створенні умов, які необхідні для її використання з 4 <br /><br /> метою забезпечення матеріальних та інших потреб громадян-власників, а після їх смерті - спадкоємців. Більш того, економічна ситуація в Україні потребує комплексного вивчення відносин, які виникають при спадкуванні, а також законодавства, що регулює ці відносини. Предмет дослідження складає система нормативних актів, які регулюють правовідносини спадкоємства за заповітом, судова та нотаріальна практика його застосування. Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері правового регулювання спадкування за заповітом в Україні. Метою курсової роботи є всебічне комплексне дослідження відносин спадкування в ринкових умовах, теоретичне обґрунтування нормативного закріплення спадкування за заповітом як основного виду спадкування. Основними завданнями курсової роботи є: - розкрити загальні засади спадкування, категоріально - поняттєвий апарат з досліджуваної проблеми; - охарактеризувати основні аспекти спадкування за заповітом, визначити його суб'єктний склад та особливості; - проаналізувати здійснення права на спадкування та процедуру оформлення спадщини за заповітом. У процесі роботи були використані такі наукові методи дослідження: історичний, логіко-юридичний, системний, соціологічний, порівняльно-правовий, статистичний, метод аналізу, дескриптивний та інші. Основні положення та висновки, подані в роботі, ґрунтуються на аналізі чинного цивільного законодавства, особливостей його застосування, досягнень цивільно-правової науки. Законодавчу базу дослідження становлять Конституція України, яка передбачає право приватної власності громадян. Спадкове право забезпечує родині померлого можливість зберегти та використати його майно, заощадження, чим сприяє зміцненню власності громадян. Крім того, спадкове право всіляко <br /><br /> 5 <br /><br /> захищає інтереси членів сім'ї померлого (особливо неповнолітніх та непрацездатних членів). Основу спадкового права України становлять норми Книги шостої Цивільного кодексу, що регламентують умови та порядок спадкування. Окремі норми спадкового права ми знаходимо і в інших розділах Цивільного кодексу України. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду суд ами України справ про успадкування» від 24 червня 1983 року (із змінами внесеними постановою Пленуму від 25 грудня 1992 року)» містить корінні роз'яснення щодо практики застосування окремих норм спадкового права. Окремі положення щодо спадкування містяться в Законах України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р., «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р., Положенні Міністерства юстиції України про Спадковий реєстр від 17 жовтня 2000 р. та інших. Теоретичну основу для дослідження проблеми, становлять праці відомих українських та зарубіжних вчених-юристів. На сьогодні, незважаючи на важливість інституту спадкування, досить мало монографій, що присвячені суто проблемам спадкування, особливо окремо за законом чи заповітом. Серед таких публікацій слід відмітити праці Баранніка Н.М., Васильченка В.В., Драгневича Є.В., Заіки Ю.О., Фурси С.Я. та інші. Досить добре питання спадкування висвітлені у працях, що пов'язані з прийняттям спадщини. Це зокрема: Заіка Ю.О., Дзера О.В. і Кузнєцова Н.С., Старцева О.В., Доліненко Л.О., Заіка Ю.О. й Бірюкова І.А., Копайгора І.Д., Іваненко Г.В. та Панченко М.І., Ромовська З.В., Токарєв В.І., Понікаров В.Д., Харитонов Є.О., Дрішлюк А.І. та інші. Теоретичне значення даного науковго дослідження полягає в тому, що вивчення основних положень інституту спадкового права, зокрема питання спадкування за заповітом, спрямоване на подальшу розробку і вдосконалення вивчення інституту сучасного спадкового права України. Курсова має типову структуру: вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел.
|
|