Диктант
Очі в матері темні, схожі на дві живі грудочки землі. Руки ще молоді, але вже заковані в ланцюжки жилок пульсуючою блакиттю. Коли поміж картоплею натрапляє на широкошабельне листя хрону - то кривиться береться обома руками і вириває. З хріном вона воює завжди: і тоді коли копаємо город, то нема йому ніякої пощади, і восени, коли збираємо врожай. Проте не зважуючи на цю війну, хрін не тільки не зникає, але й, здається дає ще рясніші сходи, а тому ми маємо його, синювато-міцного, сльозливого і в будні в свято, і до м’яса й до нічого, як каже мати. Тепер, коли згадую матір, уявляю її здебільшого на городі. Посушливого літа всю воду в криниці вибере, щоб полити свої грядки, щоб напоїти кожну рослину, бо ж хочеться щоб і капуста вродила і морква була. Бачу, як восени копає картоплю, буряки, як носить усе те в погріб, висипає обережно, щоб не побилось, щоб не погнило. Бачу стомлені її очі, бачу наморені її руки, і з кожним роком тих ланцюжків, під згрубілою шкірою все більше; і вся мати, ще здається зовсім недавно по молодому легка, весела й щаслива, схожа на сяяння свічки, зараз потемнішало, обважніла, ті ланцюжки та чорнота землі беруть її у все надійний полон, - вона їхня бранка. Срібна моя свічко, що горітиме у мені, що не погаснеш у своїх онуках, стоїш ти і зараз у моїй уяві на городі, на скупій землі свої скупої долі.
|
|
Головна сторінка
Продати роботу
Додати портфоліо
Каталог робіт
Замовити роботу
Новини сайту
Цікаві тести
Метод. вказівки
Ваші відгуки
Як продати роботу?
Питання/Відповідь
Написати адміну
Реклама на сайті
Правила сайту
Завантажую фото...
lessonz 
vipbond 
k_alena 
Ангелина 
olga 
uliya 
FPM-2007 
Viktor 
mars1814 
Nayka 