ВСТУП <br /><br /> Упродовж усієї історії людства мова об’єктивно відображає його виробничу діяльність. Вона є свідком і чудодійним дзеркалом, що відбиває багатогранне життя людей. «У який бік життя не поглянемо, усюди побачимо, як оригінально народ складав свою мову». Ця оригінальність виявляється насамперед у фразеології – надійній скарбниці здобутків культури та звичаїв. Завдяки емоційно-експресивній силі та самобутності фразеологізми є довговічними виразово-комунікативними засобами мови. Одним із найголовніших засобів образної і виразної літературної мови є фразеологізми, тобто «крилаті слова». Назва ця походить від Гомера, у поемах якого («Іліада» і «Одіссея») вона зустрічається багато разів (« Він крилате слово промовив», «між собою обмінювалися словами крилатими тихо».). Гомерівський вираз «крилате слово» став терміном мовознавства і стилістики. Нерідко його тлумачать в більш широкому значенні: ним позначають народні приказки, прислів’я, всілякі образні вирази, що виникли не тільки з літературних джерел, але і в побуті. Фразеологія (від грецького phrasis - вираження, logos - вчення) - розділ мовознавства, в якому вивчаються лексично неподільні поєднання слів. Фразеологією називають також сукупність властивих мові усталених зворотів і висловів. Об’єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх семантика, структура, походження, роль у мові, взаємозв’язок з іншими мовними одиницями, зокрема словом і реченням. Стійке сполучення, що являє собою змістову цілісність і відтворюється в процесі мовлення, називається фразеологізмом. Наприклад: «покласти зуби на полицю»; «повісити носа»; «як рак свисне» ; «з вогню та в полум’я». Актуальність даного наукового дослідження полягає в тому, що незважаючи на чималу кількість монографій, лексикографічних праць, спеціальних наукових статей, присвячених висвітленню багатьох питань фразеології, зокрема аналізу фразеологічних перетворень, які відбулися порівняно недавно або ж на сучасному етапі розвитку мови, надалі залишаються недостатньо вивченими в українському мовознавстві проблеми історичної фразеології. вивчення фразеології важливо для пізнання самої мови, для вдосконалення мовної майстерності людини і підвищення мовної культури. Фразеологія, як мова взагалі, є надійною схованкою здобутків культури, звичаїв, прагнень і сподівань народу, одним із найважливіших джерел для дослідження його минулого й теперішнього життя. В даній роботі ми аналізуватимемо фразеологізми Мирослава Дочинця «Вінчик». Метою курсової роботи є усестороннє дослідження обраної нами теми, а саме: «Фразеологізми у книжці Мирослава Дочинця «Вічник». Для виконання цієї мети поставлено такі завдання: - розкрити поняття фразеології; - дослідити українські фразеологізми; - скласти картотеку; - з’ясувати значення фразеологізмів із книжки М. Дочинця «Вічник»; - Проаналізувати праці науковців та мовознавців стосовно фразеологізмів; - зробити підсумки на основі обраної літератури. Об’єктом нашого наукового дослідження виступають фразеологізми. Предметом є фразеологізми у книжці М. Дочинця «Вічник». У роботі використано метод аналізу (вибраної літератури), дескриптивний метод, діахронічний метод (аналіз розвитку фразеологізмів),метод та інші. Курсова робота має типову структуру: вступ, два розділи, висновки та список використаної літератури. У вступі подано короткий огляд роботи, поняття фразеологізму, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, та методи наукового дослідження, названо мовознавців, які досліджували обрану нами тему. Перший розділ присвячено фразеологізмам у мовознавчих дослідженнях. Другий розділ практичний, присвячено прикладам фразеологізмів із книги Мирослава Дочинця «Вічник», а також це розділ –картотека. Закінчують курсову роботу висновки. Список використаної літератури містить 25 джерел. Свій внесок у розвиток теорії фразеології зробили українські та зарубіжні вчені, дослідники фразеології, серед них є видатні вчені ХIХ і першої половини ХХ ст.: О.О.Потебня, Ш.Баллі, Ф. де Соссюр; багато сучасних українських авторів: Л.Г.Авксентьєв, М.Ф.Алефіренко, Я.Т.Билиця, В.І.Гаврись, М.Т.Демський, С.Н.Денисенко, В.І.Кононенко, В.І.Лавер, О.П.Пророченко, Л.Г. Скрипник, Г.М.Удовиченко та ін.; сучасні зарубіжні вчені: Ю.Ю.Аваліані, Н.М. Амосова, В.Л. Архангельський, В.В. Виноградов, В.П. Жуков, О.В.Кунін, В.М.Телія, І.І.Чернишова, Ф. Зейлер, В. Флейшер та ін.
|
|